Голові Львівської обласної ради О.Панькевичу
Голові Львівської обласної держадміністрації М.Костюку
Львівському міському голові А.Садовому.
Копія:
Директору меморіального музею-заповідника «Личаківський цвинтар» І.Гавришкевичу.
Голові Львівської обласної організації СОУ п/п-ку В.Тимчуку.
Голові ЛМО СОУ п/п-ку Р.Терешку.
Спілкою офіцерів України вивчено біографію і бойовий шлях видатного захисника української нації Юліана Головінського. Пройшовши бойовий вишкіл на фронтах 1-ої Світової війни і завоювавши повагу серед вояків за хоробрість і відвагу, він продовжив боротьбу за відновлену Українську державу проти польських та більшовицьких окупантів, в чині командира 6-ої Равської бригади УГА і Крайового коменданта УВО.
В умовах жорсткого терору з боку окупантів, Ю. Головінський розробив низку стратегічних проектів боротьби із загарбниками, сміливо і рішуче втілював їх у життя.
Ю. Головінський був підло вбитий, 30 вересня 1930 року, польським агентом Радонем під Бібрикою, при цьому закутим у кайдани і прив’язаним до дерева…
Поховати тіло Ю. Головінського окупанти дозволили тільки на занедбаному сільському цвинтарі у Великих Глібовичах (могила знаходиться й донині там),що на думку СОУ є неприпустимим.
Спілка офіцерів України вимагає перепоховати прах великого сина України Юліана Головінського на полі почесних поховань музею-заповідника «Личаківський цвинтар» з найвищими військовими почестями: почесною вартою, салютом, проходженням роти почесної варти, з залученням учнівської та студентської молоді.
Для довідки: Бойовий шлях Ю. Головінського був описаний З. Книшом у книзі «Дух, що тіло рве до бою».
Додаток: 4-ри фото з могили Ю. Головінського, що на цвинтарі у
В. Глібовичах.
З повагою,
ГОЛОВА СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ СКЛИКАННЯ
ПОЛКОВНИК В.БІЛОУС
Прес-служба СОУ.
ПРЕС-РЕЛІЗ
18 червня 2011 р. у Києві (Будинок офіцерів, Грушевського 30/1, початок о 10 год.) відбудеться Круглий стіл на тему: «70-річчя від початку війни нацистської Німеччини проти Радянського Союзу:
уроки історії та український рахунок»
Організатор Круглого столу – Всеукраїнська громадська організація Спілка Офіцерів України
До участі запрошені: Міністерство оборони України, Національний університет оборони України, Інститут історії України НАН України, Всеукраїнське товариства ветеранів, Всеукраїнська громадська організація «Український інститут воєнної історії», Українське товариство воєнних істориків, Всеукраїнське товариство «Просвіта» та інші громадські організації, представники політичних партій та органів влади.
Метою Круглого столу є висвітлення характеру початкового періоду війни, розгляд подій, які відбувалися на українській території, з акцентом на проблеми української складової війни з представленням сучасних найновіших досліджень і поглядів.
Під час Круглого столу будуть дискутуватися наступні проблеми:
-українське питання напередодні війни: плани нацистського і радянського керівництва;
-роль українського питання в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа;
-політика Радянського Союзу на західноукраїнських землях напередодні війни: возз’єднання чи окупація;
-Співробітництво СРСР і Німеччини: чи була війна несподіваною і віроломною;
-соціально-політичні настрої населення України на початку війни: закономірна антирадянськість чи братерська дружба;
-місце України в планах нацистів;
-невдачі Червоної армії в боях на території України;
-ціна 1941 року для України. Причини трагічних поразок та катастроф;
-чи вітчизняна для України;
-радянський партизанський рух: правда і міфи;
-збройна боротьба формувань ОУН – УПА: колабораціонізм чи боротьба за українську державність.
Організатори не мають мети надати остаточні відповіді на поставлені питання, але сподіваються показати можливість та необхідність різного погляду на історію, зробити внесок до плюралістичного розуміння складної української історії.
В рамках Круглого столу заплановані доповіді першого заступника голови СОУ, доктора історичних наук, професора, полковника Сергія Литвина «Історичні причини війни між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом», доктора історичних наук, професора Анатолія Русначенка «Початок війни та Україна», голови Печерської організації СОУ професора Володимира Улянина «Співробітництво СРСР і Німеччини в 30-х роках ХХ століття», а також спогади учасника війни полковника у відставці Г.Чепкого і громадського діяча Київщини М.Тарана.
Контакти: секретаріат СОУ, 01021, м. Київ, вул..Грушевського 30/1, оф. 325. тел. 044 253 32 30.
Пресслужба СОУ
8 травня 2011 року на Софійській площі Спілка офіцерів України взяла участь в акції “Так – пам’яті, ні – тоталітаризму!” і підтримала Заяву українських громадських організацій та політичних партій щодо вшанування пам’яті полеглих у Другій світовій війні та застереження проти тоталітаризму як головного винуватця війни в якій, зокрема, йдеться:
“8 – 9 травня світ відзначає річницю перемоги над нацизмом та вшановує пам’ять полеглих у Другій світовій війні. Ці дні Генеральна Асамблея ООН Резолюцією № A/RES/59/26 від 22 листопада 2004 року оголосила днями пам’яті та примирення. Проте в Україні окремі політичні сили прагнуть перетворити пам’ять про війну на політичну провокацію. Їхня мета очевидна – дискредитація держави та народу. Опорою для провокаційних дій є ініційоване комуністами та підтримане провладною коаліцією рішення Верховної Ради про вивішування червоних прапорів 9 травня на державних установах України.
Це законодавче нововведення має мало спільного із вшануванням пам’яті про перемогу над нацизмом. Адже перемога була здобута антигітлерівською коаліцією, в яку входило кілька десятків держав, що об’єднували багато народів. І прапорами перемоги є національні прапори тих націй, що боролись і перемогли коричневий тоталітаризм. Тому прапором перемоги є не червоний, а національні прапори України, Росії, Білорусії, Казахстану, Грузії, Сербії, Хорватії, інших народів, які входили до складу СРСР, Югославії, Чехословаччини, прапори США, Великобританії, Франції, Польщі, Норвегії, інших держав антигітлерівської коаліції та народів, що боролись зі зброєю в руках проти нацизму. Варто додати, що українці проти нацизму боролись не лише у складі Червоної/Радянської армії, але й у військах Польщі, США, Канади, загонах Руху опору у Західній Європі, Скандинавії, на Балканах тощо. А одразу проти двох тоталітарних режимів – нацистського і комуністичного – українці боролись у лавах Української Повстанської Армії.
З іншого боку, сталінський режим співвідповідальний за розпалювання Другої світової війни. Під червоними прапорами у 1939 році був підписаний пакт Рібентропа–Молотова та проводилися спільні паради нацистських та радянських військових частин. Червоний прапор є і символом агресії та воєнних злочинів, які здійснювались сталінськими посіпаками під час війни. Тож рішення нинішньої влади є неприхованою спробою реабілітації сталінізму, радянського тоталітаризму, воно спрямоване на посилення протистояння в українському суспільстві.
Ми, представники українських громадських організацій та політичних партій, закликаємо всіх громадян України до гідного відзначення річниці перемоги над нацистським тоталітаризмом та вшанування пам’яті всіх полеглих у найстрашнішій війні в історії людства. Водночас ми закликаємо не забувати, що ця війна була розв’язана двома тоталітарними режимами: гітлерівським та сталінським.
Ми переконані, що найвища шана полеглим – збереження миру і розбудова держави, а не брязкання зброєю, істеричні крики чи політичні провокації.”
Прес-служба СОУ
Україна першою зазнала удару країн фашистського блоку і зазнала найбільших втрат у ІІ Cвітовій війні.
17.03.1939 року Угорщина віроломно напала на незалежну Карпатську Україну. А загалом, за оцінками експертів, загальні людські витрати у ІІ Cвітовій війні становлять близько 14 мільйонів чоловік. Це більше 40% від людських втрат країни колишнього СРСР.
З 41,7 мільйонів чоловік, які проживали в Україні до війни, на 1945 рік залишилося близько 27,4 мільйонів чоловік. Було знищено 720 міст і містечок, 28 тисяч сіл, 16,5 тисяч підприємств, 33 тисячі шкіл, вузів, 18 тисяч лікувальних закладів. А скільки залишилося сиріт, вдів, поранених, калік? До сьогодні не всі поховані, хто загинув під час війни.
Війна для українців в 1945 році не завершилась. За 1944-1956 роки від Львова до Києва було репресовано близько 500 тисяч чоловік. Із них вбито 153 тисячі . Українці, під час ІІ Світової війни як бездержавна нація, змушені були проливати кров в арміях різних країн.
Історію України писали переможці, які сьогодні говорять, що Перемога у війні можлива була б і без України.
На цьому тлі, аморальним виглядає рішення більшості у Верховній Раді України про вивішування червоних прапорів 9 травня разом з державними прапорами України. Україна пам’ятає, як під кривавими прапорами знищили незалежність України, знищували світоглядні ідеї українців: віру, землю, сім’ю, батьківщину, вбивали священиків і віруючих, руйнували храми, вбивали мільйони людей у концтаборах, будували Чорнобиль…
Україна пам’ятає, що саме сталінський режим співвідповідальний за початок ІІ Cвітової війни.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять всіх хто загинув у страшній війні, нехай Господь пом’яне їх у Царстві Своєму, а всім живим, хто визволяв Україну від фашизму бажаємо міцного здоров’я, щастя, сімейного затишку, довгих років життя.
За дорученням Проводу СОУ
ГОЛОВА СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ СКЛИКАННЯ
ПОЛКОВНИК В.БІЛОУС