сторінка матеріалу
Uncategorized

Участь ЛОО СОУ у заходах з нагоди 75-річчя Карпатської України. (фото)

Представники Спілки Офіцерів України взяли участь у народному вічі з нагоди 75-річчя Карпатської України, яке відбулося на могилах карпатських січовиків віднайдених і похованих у 2009 та 2011 роках.
16 березня 2014 року на Верецькому перевалі, що межує з Закарпатською та Львівською областями поблизу села Климець Сколівського району Львівської області, біля Меморіального комплексу, українська громадскість традиційно молилися за душами загиблих і розстріляних воїнів Карпатської Січі. Як відомо з історії, в березні 1939 року угорські окупанти привели на межу Львівської і Закарпатської областей (тодішній угорсько-польський кордон) понад 600 полонених січовиків, передали їх польській стороні і, як свідчать докази розкопок, з обох сторін злочинно розстрілювали січовиків, які захищали Карпатську Україну, уздовж перевалу довжиною в 10 кілометрів.
Приклонитися біля могил січовиків на цьому кривавому і незабутньому для українців місці прибули представники влади Львівської та Закарпатської областей, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, духовенства й ті, для кого історія України залишається невід’ємною частиною сьогодення. Делегацію Львівської обласної організації СОУ очолив перший заступник голови полковник Орест Яцура.
На початку урочистого заходу присутні заспівали Гімн України і провели вступну частину, після чого священнослужителі відслужили панахиду за загиблими січовиками Карпатської України.
Панахиду разом з учасниками молилися: єпископ Закарпатської єпархії УПЦ Київського патріархату Кирил, священики Мукачівської греко-католицької єпархії та Української греко-католицької Церкви, а також протоігумен отців василіян на Закарпатті .
Під час молитовного співу «Вічная пам’ять» почесті загиблим січовикам віддали почесним салютом.
Гості та організатори цьогорічного ювілейного заходу виступили до учасників віча з промовами та поклали квіти на могили січовиків, засвідчуючи їм свою пам’ять про них і готовність до сьогоднішньої боротьби за волю українського народу і незалежність та цілісність України.

Львівська обласна організація СОУ.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Свілини Андрія Роя, Ігоря Боднара та Юрія Беглярова.

 

Історична довідка.
Західноукраїнські землі в 1921-1938 були у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Розвиток цих земель штучно гальмувався, переважав іноземний капітал, безземелля та безробіття живили такі процеси як міграція та еміграція населення. Національне життя характеризувалося асиміляцією українського населення, процесів обмеження у сферах освіти і культури, національного гноблення, політичних прав українців. Так у складі Польщі перебувала Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина. Румунія забрала Північну Буковину, Ізмаїльський, Акерманський та Хотинський повіти Бессарабії. У складі Чехословаччини перебувало Закарпаття.
Слід відмітити, що влада Чехословаччини надавала більш сприятливі, лояльні умови для економічного розвитку українського краю, передавала окремі землі угорських поміщиків селянам, тим самим намагаючись вирішити проблеми аграрного характеру, дозволяла засновувати українські школи і гімназії, забезпечувала умови для культурного розвитку нації: діяли Просвіти, українські театральні осередки, хори. Але у той же час, капіталовкладення залишалися недостатніми, ігнорувалися зобов’язання надати автономні права українцями(хоча на основі рішень Сен-Жерменського(1919р.) і Тріанонського(1920р.) мирних договорів ці землі мали увійти до складу Чехословаччини на правах автономії), не було жодної суто української партії.
Після Мюнхенської змови 30 вересня 1938р., що поклала початок розчленуванню Чехословаччини, автономною стає Підкарпатська Русь, уряд якої очолює А.Волошин. Рівно через три місяці 30 грудня назва «Підкарпатська Русь» зміниться на «Карпатську Україну». Разом із зміною назви проводяться і деякі реформи: адміністративна влада і освіта стають на шлях українізації, починається створення збройних сил – «Карпатської Січі». 12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України.
У ніч з 13 на 14 березня 1939 р. угорська армія розпочала воєнні операції біля Мукачевого. За цих обставин Августин Волошин проголосив цілковиту самостійність Карпатської України, надіславши до Берліна телеграму, у якій зазначалося, що «самостійність проголошена під охороною рейху». У відповідь Німеччина порадила не чинити опору угорським військам. Тож з дозволу Гітлера Угорщина розпочала окупацію Карпатської України. Волошин тоді сказав одному з кореспондентів агентства Рейтер: “Німці ганебно нас обманули…”
Багатотисячній регулярній армії загарбників протистояли солдати Карпатської Січі, яка на той час була лише в стадії становлення. 15 березня під вибухи гармат А.Штефан, голова Сейму, урочисто проголосив повну державну самостійність Карпатської України. За конституцією Карпатська Україна була президентською республікою з державною мовою – українською. Синьо-жовтий стяг став офіційним, як і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України став А. Волошин, а прем’єр-міністром Ю. Ревай.
В кінці березня територія Закарпаття була остаточно окупована угорськими військами. Вже в еміграції, Августин Волошин писав: «Кривава окупація, безжалісні переслідування українського народу, безтактна поведінка представників угорської влади по відношенню до корінного населення, відсутність в угорських урядників всякого соціального чуття, а також економічна відсталість Угорщини стали результатом того, що з часу свавільного захоплення Карпатська Україна перетворилась у вогнище наруги».
Карпатська Україна існувала протягом надзвичайно короткого відрізку часу. Пройшло 75 років з того часу як на малій частинці розділеної між різними державами української землі, було створено прототип своєї держави. Це була друга спроба, після 21 січня 1919 року, заявити усьому світу про готовність і про жагу українського народу до єднання, до державного життя, до створення власного апарату влади. Значення Акту проголошення Карпатської України дуже велике: Акт не лише відіграв неабияку роль у процесі консолідації українців у розшматованій державі, становленні самосвідомості всієї нації, а й став однією зі сходинок на шляху до цілковитої незалежності нашої Батьківщини.

Advertisements

About © ВГО СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ

Всеукраїнське громадське об'єднання "СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ"

Обговорення

Коментарі закрито

БІЛЬШЕ ПРО СОУ


Натиснути на зображення, щоб узнати більше про СОУ


СОУ на twitter

Error: Twitter did not respond. Please wait a few minutes and refresh this page.

АРХІВ ПУБЛІКАЦІЙ

статистика

  • 79,301 hits
%d блогерам подобається це: