сторінка матеріалу
Uncategorized

Про національну зраду

«Національна зрада безкарна, нахабна, безсоромна, зухвало захоплює чимраз більше ділянок нашого політичного, військового, економічного, громадського життя при повному потуранні, бездіяльності, а в багатьох випадках – при сприянні та підтримці українських власть-імущих найвищих, середніх та низьких рангів».
Ярослав Дашкевич “Національна зрада” (1992 рік)

«Добрим словом і кольтом можна досягти набагато більше, ніж самим словом», – полюбляли повторювати американці в часи підкорення Дикого Заходу. І мали рацію. Сьогодні, як з’ясувалося, упокорити територію, яка колись називалась Диким Степом, а згодом Донбасом, уповаючи лише на добре слово, неможливо. Для України розв’язання проблеми сепаратизму-тероризму-бандитизму перейшло з тактичної площини в стратегічну. Разом з тим мілітарний чинник (український «кольт») виявився не лише заіржавілим…

8 вересня 2009 року на сайті «Української правди» була вміщена моя стаття «Час Україні рятувати армію, щоб армія врятувала Україну». У ній, зокрема, я писав про таке: «Президент України (він же Верховний Головнокомандувач ЗСУ) має, на мій погляд, моральне право і законні підстави звернутися із закликом до українського народу розпочати збір коштів (йдеться про добровільні пожертви людей) для порятунку війська (насамперед, військово-повітряних сил). <…> Слід відкрити спеціальний банківський рахунок, обрати Наглядову раду з числа найдостойніших фахівців, людей моральних, справжніх патріотів України, яким народ ще довіряє, і під їхнім пильним контролем виділяти зібрані кошти на потреби війська то оборонної промисловості».

Помовчимо. Подумаймо. П’ять років минуло відтоді…

Ще раніше, 1992 року, в липневому числі журналу «Сучасність» була надрукована стаття-попередження українського історика Ярослава Дашкевича «Національна зрада». Невеличкий витяг з неї: «Основним гарантом незалежної держави є її збройна сила. Тому після політичного удару по Україні – вступу її до СНД – було нанесено не менш сильний удар по армії, яку практично обеззброєно. <…> Вивезення тактичних атомних ракет завершилося майже за два місяці до того й так не зрозумілого терміну (1 липня), коли таке вивезення мало бути закінчено. Є кілька дуже темних обставин цієї справи. Вивезення ракет велося без укладення будь-якої українсько-російської умови, якою Росія хоча б декларувала (справжню ціну таких декларацій ми знаємо), що атомна зброя не буде застосовуватися проти України… Досі ніхто не почув пояснення про те, за чиїми в даній ситуації лише внутріукраїнськими наказами вивезено зброю, що єдина могла захистити Україну від її найбільшого ворога. Хочу підкреслити, що передача єдиної ефективної оборонної зброї України ворогові відбувалася під шаленим натиском США та інших країн Заходу, від яких, до речі, ніхто з українських властьімущих навіть не зажадав гарантій безпеки і оборони України. Хто керував в Україні цим механізмом обезброєння держави?». Так отож.

У розвідці є непорушне правило: якщо ситуація повторилася двічі, то це вже СИСТЕМА. У Збройних силах України корупційні діяння, вияви антиукраїнства повторювадись неодноразово. Як наслідок, вищі ешелони ЗСУ перетворились на потужну, добре замасковану політичним камуфляжем складову антидержавної Системи.

Офіцери-патріоти, політики-державники, представники постмайданівського громадянського суспільства добре розуміють небезпеку, яку вона (Система) становить для Української держави. Та цього недостатньо. Треба приймати політичні рішення.

17 червня народний депутат України Юрій Сиротюк заявив: «Є список понад 40 генералів ЗСУ, які підозрюються у співпраці з ФСБ і в корупційних діях і якщо не провести зачистки, антитерористична операція результативною не буде» (http://ipress.ua/).

Такою інформацією просто так не розкидаються. Народному депутатові, очевидно, є що сказати. Та подробиці наразі невідомі.

Військовий експерт Ігор Пилявець також стверджує, що генералітет, який зараз керує силовими відомствами, – це здебільшого «або п’ята колона, або руйнівники Збройних сил України». Серед тих, хто бере участь у підготовці АТО, ще досі є люди, які «симпатизують» Росії й які «набудували собі палаців», розпродаючи майно армії (http://www.radiosvoboda.org/media/video/25401496.html).

12 червня 2014 року військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігор Козій в інтерв’ю газеті «День» слушно зауважив, що найбільш незахищеною структурою в державі є сектор оборони: «Армію роззброювали, патріотів виганяли, сьогодні там знаходяться багато кон’юнктурників, які готові прислужувати всім. В Національній академії оборони України, наприклад, були випадки, коли офіцери заявляли, що вони не будуть воювати проти Росії. Це «п’ята колона». Через неї ми незахищені, всі наші дії бачать та контролюються». Тому одне з першочергових завдань, яке треба чимскоріш розв’язати новому начальникові Генштабу, – це відновлення вертикалі військової контррозвідки, яка має працювати оперативно й злагоджено.

До речі, чи знають в Мінобороні, що Канада готова передати Україні 20 літаків-винищувачів CF-18A, які добре зарекомендували себе у бойових операціях у Перській затоці, під час міжнародної військової операції в Лівії? Канада готова скерувати до України і десять пілотів-інструкторів…

19 серпня 2008 року, коментуючи російсько-грузинський конфлікт, директор Інституту Росії Василь Лаптійчук завбачливо попереджав: «Тема ворожнечі між Росією й Україною поки що – вічна. Вона триватиме аж до створення таких умов, за яких агресор, посягнувши на Україну, неминуче зазнає поразки. У російському Генштабі вже є детальні карти всіх військових об’єктів в Україні, котрі підлягають знищенню в перші ж години конфлікту, є плани окупації регіонів та блокування й знищення українських військових частин. Є можливість перекрити наш ефір і заповнити його російським мовленням. Власне, на наших очах відгодовуються штатні й позаштатні зрадники з числа громадян України. У Кремлі вже готові зразки відповідних заяв про «захист російських громадян» для Заходу».

Дивуватись нема чого. Після того, як у Росії до влади прийшов совєтський КГБ, московська політика щодо відновлення СССР набула організованого, цілеспрямованого характеру. Колишній підполковник КГБ став російським президентом. Його найближчі приятелі очолили ключові пости в Міністерстві оборони та ФСБ. Десятки високих державних посад зайняли вихідці з Луб’янки і Ясеново.

«Власть спецслужб – это просто переходной период болезни, которой страдает Россия. <…> В любой стране, когда у правителей нет иных рычагов воздействия, они прибегают к помощи вооруженных сил или полиции. Всегда есть мечта управлять «как хочется» – именно в этом смысл нахождения у власти органов безопасности, полиции и военных. <…>Эти люди привыкли управлять народом с помощью страха и палки. <…> Они носители авторитарных, антидемократических начал, даже при том, что они относительно молодые и смотрят вперед, а не назад. Менталитет у них советский – именно в этом проблема России… Идеологии сейчас практически нет, а современный российский патриотизм имеет шовинистический душок» (Олег Калугін, відставний генерал-лейтенант КГБ, нині громадянин США).

Саме тому спадкоємці КГБ неспроможні десовєтизувати Росію – це так само якби перед гестапо поставли завдання здійснити денацифікацію Німеччини. Людей з гебешною психологією, якій бракує ідеологічногого запобіжника, в якої відсутнє моральне гальмо (свого часу цю функцію іноді перебирала на себе всесильна КПСС – керівна і спрямовуюча), можна переграти лише діючи на їхньому полі їхніми методами. Недемократичними. І на те нема ради. Бо спіймані на брехні люди Кремля/Луб’янки/Ясеново у відповідь лише нахабно сміються – ми ж, мовляв, представники Системи, якій все дозволено: брехати, перекручувати, інспірувати…

Владімір Путін якось заявив, що Росія має допомогти своїм громадянам, які після розвалу СССР залишилися в колишніх совєтських республіках, що стали суверенними державами. А за потреби, мовляв, треба допомагати цим людям повернутися в Росію. Але не був би Путін самим собою, якби не підкреслив: «С теми, кто не хочет возвращаться в Россию мы должны сотрудничать». Який підтекст гебіст закладав у слово «сотрудничество» здогадатись неважко…

У червні 2014 року командир батальйону територіальної оборони «Айдар» Сергій Мельничука в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV заявив, що у керівництві антитерористичної операції є зрадники. Після чого Марина Ставнійчук, Радник Президента України, звернулася до Генерального прокурора п. Віталія Яреми з проханням вивчити обставини, про які розповів Сергій Мельничук та у разі необхідності вжити заходів прокурорського реагування. «8 липня 2014 року я (Марина Ставнійчук. – О. Р.) отримала відповідь від Генеральної прокуратури України в якому зокрема зазначається: “Відомості про кримінальне правопорушення, інформація про яке оприлюднена командиром батальйону територіальної оборони «Айдар» Сергієм Мельничуком 3.07.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України. У ході досудового розслідування буде досліджено наведені обставини та надано правову оцінку діям вказаних службових осіб» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/stavniychuk/53be8e07e817f/).

Одне слово, вимальовується вельми неприваблива СИСТЕМА. Найприкріше, що про антидержавні діяння у мілітарному відомстві попереджали, на них звертали увагу.

Так, 9 червня 2014 року Голова ВГО «Спілка офіцерів України» капітан першого рангу Євген Лупаков у зверненні до Президента відзначив, що «керівний склад Збройних Сил України Вам представляв, як свідчать ЗМІ, генерал-корупціонер Куцин М. М., бізнесмен та фігурант квартирного скандалу». І далі: «ВГО «Спілка офіцерів України» вимагала звільнити генерала Куцина у своєму зверненні до в. о. Президента України Турчинова О. В. від 10 березня 2014 року <…> Всеукраїнське громадське об’єднання «Спілка офіцерів України» обурене відсутністю дій, спрямованих на очищення керівного складу Міноборони і Генерального штабу ЗС України та їх структурних підрозділів від, як стверджують факти і ЗМІ, ставленників ФСБ, корупціонерів і крадіїв військового майна, техніки та землі. <…> Просимо Вас прислухатись до нашої думки, думки професійних військових <…> та звільнити з займаних посад насамперед осіб, що заплямували себе бездіяльністю або правопорушеннями у той чи інший спосіб, міру відповідальності яких має розглянути Генеральна прокуратура України та Служба безпеки України:

Куцин Михайло Миколайович, в.о. начальника ГШ ЗСУ, не лише проявив непорядність (http://lviv.nashigroshi.org/2013/06/14/spravu-schodo-majetku-heneral-lejtenanta-kutsyna-vidpravyly-na-novyj-rozhlyad/), а і непрофесіоналізм – нездібність організувати протидію російським диверсантам;

Шутов Олександр Володимирович, генерал-майор, начальник головного оперативного управління ГШ ЗС України – заступник начальника ГШ ЗС України, сват колишнього міністра Павла Лебедєва, несе безпосередню відповідальність за невідповідність Планів застосування ЗС України реальному стану ЗС України.

(Цей генерал з деякими іншими військовослужбовцями на час розслідування трагедії зі збитим літаком Іл-76 у Луганську наразі тимчасово відсторонений від виконання обов’язків. До речі, особою цього генерала зацікавились і українські ЗМІ – 13 березня 2014 року на сайті http://argumentua.com/novosti/svoyak-eks-ministra-oborony-kryma-shutov-sabotiruet-oboronu-kryma була вміщена стаття Анни Бабинець під промовистою назвою «Свояк экс-министра обороны Лебедева Шутов саботирует оборону Крыма?» Ця стаття багато що висвітлює у «діяльності» Олександра Шутова. – О. Р.);

Котляр Сергій Семенович, генерал-майор, начальник Озброєння ЗС України з 2004 року при всіх керівниках Міноборони, займався озброєнням ЗС України, результат його роботи: технічний стан озброєння і військової техніки ЗС України є незадовільним;

Телелим Василь Максимович, генерал-лейтенант, начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського – співпрацював зі злочинним режимом Януковича в організації незаконної передачі історичних будівель НУОУ і знищення унікальної коштовної військової навчальної матеріальної бази».

І що ж? Президент видав Указ, яким начальника Генштабу – Головнокомандувача Збройних Сил генерала Куцина було включено до складу РНБО. Народний депутар Анатолій Гриценко таке рішення не схвалює: «Це хибне рішення. Втрата шансу на оздоровлення ситуаціі в армії. За здачу Криму генерала Куцина треба було звільнити з посади і віддати під суд. Разом з іншими високопосадовцями, які теж уже мали би давати покази в Генпрокуратурі» (http://www.grytsenko.com.ua/news/view-hrytsenko-rishennja-pro-vkljuchennja-do-skladu-rnbo-henerala-kutsyna-khybne.html).

3 липня генерал-лейтенант Михайло Куцин був звільнений з посади начальника Генерального штабу, а 5 липня виведений зі складу РНБОУ.

«Екс-начальник Генерального штабу – Командувач Збройних сил Михайло Куцин отримав контузію в зоні проведення антитерористичної операції та зараз перебуває у госпіталі» (http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/388014-zvilnenoho-nachalnyka-henshtabu-bulo-poraneno-u-zoni-dii-ato).

«Я хочу окремо подякувати за роботу керівнику Генштабу Куцину, який отримав контузію і наразі перебуває у госпіталі», – заявив президент Петро Порошенко під час представлення нових керівників силових відомств у Верховній Раді 3 липня.

Під приціл журналістів і військових експертів потрапив один із керівників антитерористичної операції генерал-майор Юрій Борискін, заступник командувача Сухопутних військ Збройних сил України з бойової підготовки як генерал-хабарник із зв’язками в Росії (http://takeinfo.net/news/view/16092).

Розслідування про Юрія Борискіна, яке провели журналісти викривального проекту «Інсайдери. Під прикриттям», мають передати в Міністерство оборони України. За інформацію джерела проекту, ця людина особисто керувала операцією за участю вертолітників, які загинули неподалік Слов’янська (http://zik.ua/tv/project/Insiders/news/10926).

26 червня тижневик «Дзеркало тижня. Україна» повідомив, що першого заступника міністра оборони Богдана Буцу відсторонено на час службового розслідування. Його звинувачують у неналежному матеріально-технічному забезпеченні підрозділів, які беруть участь в антитерористичній операції (http://dt.ua/POLITICS/pershiy-zastupnik-ministra-oboroni-buca-vidstoroneniy-na-chas-sluzhbovogo-rozsliduvannya-145889_.html).

Деякі генерали, котрі виявляли особливу спритність при Януковичу у справі розвалу армії, помалу промацують ґрунт для повернення у військове відомство. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив координатор групи Інформаційний опір Дмитро Тимчук: «В связи с этим мы попытались выяснить судьбу одного интересного документа. А именно – результатов расследования, проведенного Минобороны еще в апреле этого года, по поводу развала Вооруженных сил. А там, по нашим данным, указаны фамилии конкретных генералов и адмиралов – виновников, не побоюсь этого слова, трагедии. Эти материалы были переданы в Генпрокуратуру, и с тех пор о них ничего не слышно. <…> Родина должна знать своих «героев» в лицо. А во-вторых, нельзя допустить этих «стратегов» опять в МО и Генштаб. Как бы им не хотелось» (http://zn.ua/POLITICS/generaly-vremen-yanukovicha-hotyat-vernutsya-v-minoborony-tymchuk-147846_.html).

Своєрідним підтвердженням сказаному Дмитром Тимчуком є «вертолітна історія». Полковник ЗС України, старший льотчик-випробувач Віктор Лукіянчук стверджує, що збиті в зоні АТО літаки і вертольоти на сумлінні Міноборони. Як розповідають журналісти Юлія Красновид і Софія Кримовська, офіцер переконаний, що багатьох смертей наших вояків в антитерористичній операції можна було уникнути, якби на літаки і вертольоти вчасно встановили спеціальні захисні системи, який він особисто перед тим випробовував (http://04744.info/novyny-ukrainy-ta-svitu/item/12398-zbyti-v-zoni-ato-litaky-i-vertoloty-na-sumlinni-minoborony-–-lotchyk-vyprobuvach).

13 червня в інтерв’ю «Сегодня.ua» підполковник Юрій Проданюк, керівник польотами, старший льотчик 7-го окремого вертолітного полку розповів про плачевний стан військової української авіатехніки, задіяної в АТО, про коррупцію у вищих ешелонах Миноборони: «На даний момент у Міністерстві оборони України немає вертольотів, які могли б замінити збиті і ті, які відновлюються після обстрілу. Тому ми запропонували Начальнику Генерального штабу Михайлу Куцину відкликати ті 16 вертольотів Мі-8МТ, які належать Міністерству оборони і знаходяться в оренді у приватній компанії. Генерал Михайло Куцин сказав, що це не вигідно, хоча ми підкреслили, що мова йде про національну безпеку України» (http://www.segodnya.ua/regions/donetsk/yuriy-prodanyuk-zadeystvovannomu-v-ato-letnomu-sostavu-dali-ustarevshie-vertolety-527816.html).

Уповноважений уряду України з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол виступила за достроковий розрив контракту Міністерства оборони України і Міністерства внутрішніх справ з компанією «Українські вертольоти» про оренду 26 гелікоптерів з метою повернення цих машин силовим відомствам (http://rus.newsru.ua/ukraine/11jun2014/10vertzalysh.html).

Таке враження, що російська агентура привільно почувається в українських військових штабах. Підполковник розвідки спецназу підозрює вище керівництво ЗСУ у зраді. За його словами, витік інформації йде на рівні Генштабу: «Ми йдемо в розвідку – нас здають, нас чекає засідка! Хто це робить? Ми не знаємо. Тому багато в нас є провалів. Нам дають завдання – ми це виконуємо, але губимо людей» (http://www.unian.ua/politics/929932-pidpolkovnik-rozvidki-spetsnazu-nas-zdayut-u-genshtabi.html).

13 липня на сайті http://ipress.ua/ була оприлюднена про військового комісара Полтавської області, який хоче приєднати південно-східну Україну до Росії. «Він активно поширює у соцмережі антиукраїнську пропаганду. Ця людина дуже активно бере участь в різних опитуваннях: спалювання українського паспорта кримським військовослужбовцем вважає «правильним вчинком, вчинком чесної людини. Воєнком Павлов хоче, щоб Путін був довічним президентом Росії».

Як мовиться, без коментарів.

Уже згадуваний Ігор Козій висловив думку, що доки Володимир Литвин і Олександр Кузьмук перебуватимуть у парламентському комітеті з національної безпеки і оборони, доти нічого не вдасться зробити з силовими органами.

Експерт, схоже, має рацію. У липні минулого року 148 депутатів Верховної Ради (серед них і генерал армії Олександр Кузьмук) звернулися до сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу.

Хай там як, але навіть Леонід Кравчук не витримав: «Заява цих 148 депутатів – безпрецедентний у світовій історії випадок, коли політики просять законодавчий орган іншої держави звинуватити у найважчому із злочинів представників свого народу. Це антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради. Ці 148 депутатів (більшість з яких ігнорує одну з найбільших трагедій в минулому України – Голодомор, що був злочином геноциду проти мільйонів українців) розтоптали нашу історію».

Євген Марчук: «Звернення українських депутатів до Сейму Польщі — це ганебний крок з боку всіх підписантів Взагалі звертатися до іноземного парламенту чи уряду з тим, щоб твоїй країні зробили щось погане, це мінімум непристойно. Думаю, тут не обійшлося без впливу деяких російських структур».

15 липня 2013 року народний депутат від ВО «Свобода» Ірина Фаріон скерувала до СБУ депутатський запит, в якому просила спецслужбу проаналізувати це злощасне звернення на наявність у ньому ознак державної зради. Тодішня Служба безпеки України у зверненні 148 парламентарів ознак державної зради не побачила…

Сьогодні Україна змінилася. ЧОМУ Б ПОВТОРНО НЕ ЗВЕРНУТИСЯ ДО СБУ? Підтвердження факту зради майже півтори сотні народних депутатів могло б стати своєрідною підставою до започаткування процедури розпуску Верховної Ради.

romanchyk

 

 

Олег К. РОМАНЧУК,
публіцист, шеф-редактор журналу “Універсум”,
член СОУ.

Advertisements

About © ВГО СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ

Всеукраїнське громадське об'єднання "СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ"

Обговорення

Коментарі закрито

БІЛЬШЕ ПРО СОУ


Натиснути на зображення, щоб узнати більше про СОУ


СОУ на twitter

Error: Twitter did not respond. Please wait a few minutes and refresh this page.

АРХІВ ПУБЛІКАЦІЙ

статистика

  • 77,734 hits
%d блогерам подобається це: