сторінка матеріалу
Uncategorized

Щодо юридичного визнання депортації Кримськотатарського народу та національних груп з Криму у 1944 році актом геноциду

Особисто:
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
ПОРОШЕНКУ П.О.

Щодо юридичного визнання депортації
Кримськотатарського народу та національних груп з Криму у 1944 році
актом геноциду

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ!
Спілка офіцерів України підтримує Вашу позицію у боротьбі з путінським фашизмом за відновлення священних прав та свобод кримських татар.
18 травня виповнюється 71-а річниця однієї з найтрагічніших сторінок в історії Кримськотатарського народу – насильницька депортація з Криму у 1944 році.
Ви неодноразово жорстко засуджували злочини сталінізму, у тому числі, і злочини проти кримських татар.
Так, 18 вересня 2014 року, виступаючи в Конгресі США, Ви закликали світ і Америку не мовчати про злочини Сталіна та злочини, які зараз чинить режим В.Путіна проти кримських татар та закликали усіх людей доброї волі перефразувати і вимовити слова американського президента Джона Кеннеді, сказані ним понад 50 років тому: «Я – кримський татарин, і немає нічого, що змусить мене відмовитися від моєї свободи».
Радник міністра з питань інформаційної політики Криму Сергій Костинський повідомив, що у травні ц.р. до 71-ї річниці депортації Кримськотатарського народу Міністерство запустить комплексну соціальну кампанію, яка буде називатися 18 травня «Ми всі – Кримські татари».
18 травня 2014 року в.о. Президента України О.Турчинов у зверненні до народу зазначив: «70 років тому, на Кримській землі комуністичним режимом було вчинено жорстокий злочин – здійснено масові депортації представників місцевих етносів, яких сталінська влада безпідставно звинуватила у співпраці з гітлерівцями.
Застосовуючи принцип колективної відповідальності у продовж кількох травневих днів 1944 року до віддалених регіонів Середньої Азії та Сибіру було примусово переселено близько 200 тисяч кримських татар.
Особливо цинічними стали репресії щодо фронтовиків – героїв війни, орденоносців, завдяки мужності яких здобуто перемогу над нацизмом у Європі. Нелюдські умови переїзду, хвороби та зубожіння у спец поселеннях забрали життя десятків тисяч людей. Ганебна практика депортацій застосовувалася кремлівською владою і до представників інших народів, що населяли Крим: греків, болгар, вірменів, турків, іранців, італійців. Тоталітарний режим робив усе, аби зупинити етнокультурний розвиток вигнанців, знищити їх національну пам’ять, культуру, мову…».

У заяві МЗС України «Щодо відзначення 70-ї річниці депортації кримських народів» від 16 травня 2014 року зазначено: «Депортація кримських татар 18 травня 1944 року, здійснена партійно-державним керівництвом СРСР, стала найтрагічнішою сторінкою в літописи історії кримськотатарського народу. Поки кримські татари гинули на фронті, їхніх жінок, дітей, немічних літніх людей у товарних вагонах вивозили до Сибіру, Уралу, Середньої Азії.
Майже 200 тисяч кримських татар опинилось у вигнанні без документів, в умовах комендантського режиму, позбавленні права на пересування навіть з метою пошуку загублених при виселенні членів родин.
При переселенні та у важких умовах спец поселень і протягом перших років заслання загинуло до 46 відсотків всього населення. Це був справжній геноцид, вчинений Сталіним проти кримських татар. Українці, як ніхто інший, розуміють біль кримських татар та інших національностей, які були виселенні з Криму…».

Згідно з Законом «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (№ 1223-VII від 17 квітня 2014 р.) Україна визнає депортації народів, національних меншин та осіб з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік, як незаконні та злочинні акти, здійсненні проти них.
Раніше, 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію № 772-1 «Про визнання незаконними і злочинними репресивних акцій проти народів, яких було піддано насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав».
У Декларації, зокрема, зазначено: «Варварським акціями сталінського режиму були виселення в роки Другої світової війни з рідних місць балкарців, інгушів, калмиків, карачаївців, кримських татар, німців, турків-месхетинців, чеченців.
Верховна Рада СРСР беззаперечно засуджує практику насильницького переселення цілих народів як найтяжчий злочин, що суперечить основам міжнародного права…»
Проте, ні Декларація СРСР, ні Закон України не визначають, яким саме злочином є депортація (насильницьке переселення народів).
Види злочинів і їх кваліфікація встановлені Кримінальним Кодексом України, у якому, зокрема передбачений і злочин – геноцид (ст.442).
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, співробітники інституту, які є фахівцями з цієї тематики, оцінюють депортацію кримських татар у 1944 році не тільки як злочин проти людяності, а також як акт геноциду.
16 травня 2012 року В.Наливайченко, будучи головою політичної ради партії «Наша Україна», заявив: «Насильницька депортація сталінським режимом кримських татар в 1944 році де-юре і де-факто є злочином проти людяності і актом геноциду цілого народу, який призвів до загибелі 46% виселених татар» (Інтернет видання «Українська Правда», 16.05.2012р.).
29 травня 2014 року В.Наливайченко як голова Служби Безпеки України під час передачі документів галузевого державного архіву представникам Меджлісу Кримськотатарського народу про депортацію кримських татар в 1944 році наголосив (цитую):
«Служба Безпеки завершує важливий етап роботи і передає кримськотатарському народу документальні свідчення і підтвердження того, як титульна нація Криму постраждала 70 років тому, коли понад 200 тисяч населення були знищенні і переміщенні в наслідок звірячої депортації народу.
Друга складова цинічного злочину, і ми сьогодні оприлюднюємо ці документи, – коли після перемоги над фашизмом герої Кримськотатарського народу, повертаючись з фронтів Другої світової війни, фактично зазнали другого знищення.
Каральні органи тоталітарного режиму почали переслідувати воїнів, які захищали вітчизну, розстрілювали їх або примусово відправляли на спец поселення, насильники розриваючи сім’ї» (Інтернет видання «Українська Правда», 29.05.2014р.).

До 71-ї річниці депортації кримських татар Уряд України запланував меморіальні заходи.

Інформую, що шість років тому (!) я і Мустафа Джемілєв, будучи народними депутатами України і членами ПАРЄ, ініціювали питання про юридичне визнання депортації кримських татар в 1944 році актом геноциду і звернулись з депутатськими зверненнями і запитами до Президента України Віктора Ющенка і голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого, ч.1ст.442 КК України (геноцид).

Президент України В.Ющенко дав доручення Генеральному прокурору і Голові Службі безпеки України розглянути питання про порушення кримінальної справи за фактом незаконних виселень у 1944 році кримських татар та інших народів і висловив переконання, що в діях тодішніх керівників комуністичного тоталітарного режиму на чолі з Сталіним є ознаки геноциду (Інтернет видання «Українська Правда», 02.07.2009 р.).

В.Наливайченко, у свою чергу, обіцяв провести перевірку наших звернень і запитів та дати правову оцінку факту насильницької депортації кримських татар та встановити осіб, які вчинили цей злочин.

Минуло шість років!

Проте, Служба безпеки України так і не спромоглася (чи не забажала) встановити насильницьку депортацію сталінським режимом кримських татар у 1944 році актом геноциду та осіб, винних в організації і вчиненні геноциду.

Виникає запитання: чому при наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи та достатніх доказів, які були нами надані голові СБУ, та встановлені нею за час дослідчої перевірки, а також публічних заяв В.Наливайченка, очолювана ним Служба, грубо порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України, КПК України, Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього», Конвенції «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства», не порушила у встановлені законом строки кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст.442 КК України, не провела повного, всебічного, об’єктивного досудового слідства і не направила справи до Суду для розгляду ?!

Думаю, що відповідь лежить не в юридичній, а в політичній площині. Чим керувались керівники СБУ – невідомо, але точно, що не Законом і нормами Міжнародними права.

Зазначу лише, що встановлення судом юридичного факту геноциду Кримськотатарського народу є вкрай небажаним для Російської Федерації, яка є правонаступницею СРСР і повинна нести цивільну правову (матеріальну) відповідальність за цей злочин у Європейському Суді з справ людини за позовами постраждалих від депортації кримських татар.

За аналогією скарг (позовів) групи громадян Польщі у справі «Яновець та інші проти Росії. Скарги № 55508/07 і 29520/09» щодо розстрілів НКВС СРСР 14 700 колишніх польських офіцерів, ув’язнених у таборі військо полонених, та 11 000 цивільних поляків, які утримувалися у в’язницях на території Західної України і Білорусії. Розстріли були здійсненні у квітні-травні 1940 року. Ув’язнені у Козельському таборі були вбиті поблизу Смоленська, в Катинському лісі.
Міжнародна комісія із представників 12 країн Світу дійшла висновку, що Радянський Союз (Російська Федерація його правонаступниця – Г.О.) несе відповідальність за ці вбивства.

Європейський Суд з прав людини своїм рішенням від 16 квітня 2012 року зобов’язав Російську Федерацію – державу відповідач виплатити позивачам (полякам) великі суми грошової компенсації.
***
На основі архівних матеріалів, статистичних даних, переписі населення і майна, залишеного кримськими татарами після виселення, експертна Комісія Національного руху Кримськотатарського народу зробила розрахунки про матеріальні та моральні збитки, нанесені насильницькою депортацією.
Розрахунки були зроблені за цінами 1961 року з перерахуванням у долари США за курсом 62 копійки за один долар.
За оцінками експертної Комісії, загальний ущерб, нанесений депортацією кримським татарам оцінюється в сумі 37 927 958 000 доларів США.
***
Шановний пане Президенте, Ви знаєте, що які б заходи не проводились, скільки б разів і хто б не повторював подібних заяв, вони не матимуть юридичного значення, а залишатимуться лише моральними, політичними або історичними оцінками, без будь-яких правових наслідків.

Для встановлення юридичного факту геноциду кримських татар та інших національних груп, депортованих з Криму в 1944 році, необхідно:

– Службі безпеки України розпочати кримінальне впровадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.442 КК України (геноцид), провести повне і всебічне об’єктивне досудове слідство (підслідність слідчих СБУ –ст.216 КПК України) і справу направити до Суду для розгляду.

– Суд в свою чергу повинен розглянути справу і за результатами її розгляду винести рішення чи є депортація кримських татар злочином – геноцидом і встановити тих, хто вчинив цей злочин.

Це повинно бути зроблено за аналогією розслідування СБУ кримінальної справи № 1-33/2010 (слідчий № 475), порушеної за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933рр. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України та постанови Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2010 року, який визнав Голодомор Українського народу геноцидом, а організаторами вчинення цього злочину – Сталіна Й.В.,Молотова В.М., Кагановича Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я., Хатаєвича М.М.

Лише після цього депортація Кримськотатарського народу та національних меншин з Кримської Автономної РСР у 1944 році буде вважатись доказаним злочином – геноцидом.

13 травня цього року я в черговий раз змушений був звернувся до Голови Служби безпеки України В. Наливайченка з заявою «Про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України – геноцид Кримськотатарського народу та національних груп, які проживали в Криму в 1944 році, організованого і вчиненого керівництвом комуністичного тоталітарного режиму в СРСР на чолі зі Сталіним Й.В.».

Аналіз, наведених у заяві фактичних даних (доказів) дає всі підстави зробити незаперечний і однозначний висновок: дії керівників тоталітарного комуністичного режиму на чолі зі Й.Сталіним і посадових осіб каральних органів НКВС-НКДБ СРСР носили прямий умисел, направлений на знищення Кримськотатарського народу та національних груп (вірмен, болгар,греків та інших), які проживали в Криму в 1944 році.

Вчинені ними дії проти Кримськотатарського народу і національних груп, які проживали у Криму в 1944 році, підпадають під: пункти «а», «в», «с», «d» (в певній мірі) Конвенції Генеральної Асамблеї ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього», ст.ст. 1,3 Конвенції Генеральної Асамблеї ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» та ч. 1 ст. 442 КК України (геноцид).

У заяві вказані прізвища керівників тоталітарного комуністичного режиму на чолі з Й.Сталіним та посадових осіб каральних органів НКВС-НКДБ СРСР, які організували і вчинили цей злочин.

Згідно партійних, радянських та архівних даних НКВС-НКДБ СРСР всього було депортовано 203 298 кримських татар, у тому числі 8 595 учасників війни (зокрема, офіцерів – 524, сержантів –
1 392, солдат – 7 079), більшість із яких нагороджені орденами і медалями.

Враховуючи виселених під час колективізації кримських татар, які проживали в Криму і в південних регіонах країни, а також виселених у травні 1941 року з Білорусії і Литви та виселених у травні – липні 1942 року Північного Причорномор’я – загальна чисельність депортованих кримських татар становила близько 240 000 осіб.

За підрахунками Комісії Національного руху Кримськотатарського народу, яка проводила перепис депортованих і загиблих кримських татар (переписи були проведені в 1957, 1961, 1973-1974 роках), викладених у «Історичній довідці», загальна чисельність насильно депортованих з Криму і інших місць проживання кримських татар становила 238 500 осіб, більшість із яких – жінки і малолітні діти. Чоловіків було лише 13,6% (в основному підлітки і старі люди), діти складали – 41,7%.
Під час депортації та в місцях спец поселень від хвороб, епідемій, голоду, холоду загинуло 110 000 кримських татар, із них при транспортуванні – 7 890 осіб, більшість з яких були малолітні діти та люди похилого віку.
Поіменні списки депортованих і жертв кримських татар були передані в 1974 році в ЦК КПРС.

У червні 1944 року також було виселено: болгар -12 242, греків – 15 040, вірмен – 9 621 та іноземних підданих – 3 652 особи.

Для більш детального розуміння всіх обставин цієї страшної трагедії, яка Асамблеєю діаспор Світу визнана «антилюдяною акцією», додаю копію своєї заяви.

Ситуація, яка склалася з юридичним визнанням депортації кримських татар як актом геноциду (одне з най болючих питань цього народу!), на превеликий жаль, до цього часу не вирішена, а використовується партіями, народними депутатами, урядовими структурами, керівниками держави в суто політичних цілях, що останніми роками стало невід’ємною рисою політичного життя в Україні. В першу чергу – це у безперервній боротьбі за владу.

Використання в політичних цілях трагедій цілих народів: Голодомору-геноциду українців, депортації-геноциду кримських татар, Голокосту-геноциду євреїв – є цинічним, ганебним і неприпустимим суспільно-політичним явищем.

Державна політика щодо цих питань не повинна зазнавати істотних змін у залежності від того, яка політична сила, який президент, який уряд прийшли до влади в результаті чергових чи позачергових виборів. Вона повинна базуватися виключно на верховенстві права, міжнародних нормах та Законі.

В першу чергу, про це повинні не забувати керівники України, державні та політичні діячі і пам’ятати, що владу вони отримали ціною життів Національних героїв «Небесної Сотні» і знаходяться до цього часу при владі, дякуючи синам і донькам України, які захищають Батьківщину від російського агресора на чолі з Путіним в неоголошеній війні, яку Ви як Президент України називаєте «вітчизняною».

Вважаю за необхідне, внести доповнення до Закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (№ 1223-VII від 17 квітня 2014 р.), який визнав депортації кримських татар та національних меншин у 1944 році як незаконні та злочинні акти, як такими, що являються геноцидом, тобто злочином, передбаченим ч.1 ст.442 КК України.
Наголошую, після направлення заяви до СБУ, мені стало відомо, що за вказівкою політичного керівництва Росії, через агентурні позиції в Україні будуть вжиті відповідні заходи, щоб зашкодити об’єктивному розслідуванню справи та не допустити визнання судом депортації кримських татар, актом геноциду.

Від імені Спілки офіцерів України прошу Вас, в рамках Ваших повноважень, взяти на контроль хід розгляду моєї заяви та кримінального провадження.

Я готовий надати допомогу Службі безпеки України в розслідуванні кримінального провадження, щодо насильницької депортації кримських татар, як свого часу допомагав у проведенні досудового слідства у кримінальній справі Голодомор-геноцид в Україні 1932-1933 роках.

Додатки: Заява про кримінальне правопорушення на 45 арк.
і додатки до неї на 49 арк. Всього 94 арк.

3 повагою і сподіванням на порозуміння,

ГЕРОЙ УКРАЇНИ,
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ – VІІ СКЛ.
ЧЛЕН ПАРЄ (2006-2010рр.) ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО

(конт.тел.067-403-55-90)

Advertisements

About © ВГО СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ

Всеукраїнське громадське об'єднання "СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ"

Обговорення

Коментарі закрито

БІЛЬШЕ ПРО СОУ


Натиснути на зображення, щоб узнати більше про СОУ


СОУ на twitter

Error: Twitter did not respond. Please wait a few minutes and refresh this page.

АРХІВ ПУБЛІКАЦІЙ

статистика

  • 80,551 hits
%d блогерам подобається це: