всі повідомлення

звернення

This tag is associated with 39 posts

Вельмишановні друзі – кримські татари! ЗВЕРНЕННЯ СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ.

76A33087-C4CC-4374-99EF-0C332C224AEF_w640_r1_sВельмишановні друзі – кримські татари!

Спілка офіцерів України, як і весь свідомий український народ, з болем в серці, щорічно 18 травня, у відповідності з Указом Президента України від 14.04.1994р. № 165/94, вшановує, разом з вами, трагедію кримсько–татарського народу – День пам’яті жертв депортації в 1944р. кримсько–татарського народу, що сталася 18–20 травня 1944р.
Цей злочин проти людяності був узаконений прийнятою в Москві нашим спільним окупантом – Росією, її Державним комітетом оборони, постановою від 11 травня 1944р. про переселення кримських татар із Криму в східні райони СРСР, за звинуваченням у нібито співпраці з німецьким режимом.
І мабуть знаменним є той факт, що на захист кримських татар в свій час став військовий українець, генерал Григоренко, який тепер є спільним Героєм наших народів. А наш спільний ворог – командир дивізії ВВ НКВС Герой Радянського Союзу полковник М.Дергачов разом зі своєю дивізією, які перед тим займалися депортацією кримських татар, чеченців, інгушів, та прийшли штурмували “бандерівську столицю” – містечко Космач, був знищений українськими вояками 15 січня 1945р.(понеділок) за 3 км від с.Рушір в бік Космача(Івано–Франківщина), в нерівному бою, між повстанською сотнею УПА «Березівська» під командуванням ройового Мирослава Васильовича Симчича.
Під час депортації були вивезенні понад 188 тисяч Кримських татар до Казахстану та Середньої Азії. За різними оцінками, загинуло від 42,5% до 50% Вашого народу, тисячі так і не повернулись до своїх обійсть та батьківських могил не перенісши знущань в місцях депортації… А тим хто повернувся – і до сьогодні залишки колишньої злочинної влади не дають можливості повноцінно відродити своє обістя…
У продовж 27–28 червня 1944р., згідно з прийнятою в Москві 02 червня 1944р. Державним комітетом оборони постанови про виселення з Криму болгар, вірмен і греків – розпочалася масова депортація греків, вірмен, болгар із Криму у далекосхідні райони СРСР. З Криму були депортовані 20 тис. місцевих греків, 20 тис. вірмен і 17 тис. болгар. В довершення цього злочину 30 червня 1950р. Кримсько–Татарська АРСР була перетворена на Кримську область.
І це в той час, коли тисячі кримських татар в лавах радянської армії героїчно боролися проти іншого окупанта – фашистської Німеччини. Підтвердженням цього є тисячі кримських татар орденоносців та Героїв Радянського Союзу.
Отак московський окупант віддячив тим, хто ціною своєї крові та власного життя захистив його від німецького окупанта та соратника по розв’язуванню Другої світової війни з яким радянські комуно–кати 22 вересня 1939р. провели перший в Другій світовій війні спільний військовий парад перемоги над Польщею у Бресті(СССР напав на Польщу 17 вересня 1939р.) та церемонію обміну прапорами на честь “радянсько – німецького братства по зброї” – радянських і німецьких військ – двох агресорів: СССР та Німеччини. Парад приймали: від Червоної Армії – комбриг С.Кривошеїн, а від німецького вермахту – генерал Хайнц Гудеріан. Подібні спільні паради Червоної Армії й вермахту відбулися також в Гродно, Ковелі та Пінську. А Й.Сталін в своїй телеграмі з поздоровленнями А.Гітлеру з приводу “перемоги союзників”, зокрема писав:”дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю…” Всі ці документи були таємними як для світової громадськості, так і для нас з вами, т. зв. радянського народу, зберігалися в особистій течці Й.Сталіна і оприлюднені лише у другій половині двадцятого століття.
Кому і куди потрібно було депортувати за ці злочини: Сталіна, Берію, Жукова та тисячі їм подібних радянських комуно–катів які і досі заважають нам нормально жити?!
Іншого, мабуть, і сподіватися було нічого! Там де ступала нога московського окупанта, там починалися масові винищення і депортації. Ще 01 червня 1779р., після завоювання Криму Катериною II, під наглядом Суворова були депортовані кримські греки. Новоявлені радянсько–московські окупанти депортувати з Кримського півострова 17 серпня 1941р., в неділю, до Ставропольського краю жителів німецької національності. До 20 серпня 1941р. було виселено 50 тисяч осіб. Підставою для подібної акції стало звинувачення у “пособництві гітлерівським загарбникам”.
Аналогічна ситуація була і з українським народом. Жуков та Бєрія підписали розпорядження і про виселення українського народу не лише з України, а і з тимчасово окупованих Польщею українських земель, та, дякувати Богу, цей злочин повністю їм вчинити не вдалося. Московські комуно–кати провели лише примусове переселення–депортацію понад 482 тис. українців з окупованих ними Польщі до УРСР, яке тривало з 15 жовтня 1944р. до 02 серпня 1946р., у тому числі з Краківського воєводства – 21776 осіб, з Ряшівського – 267795 осіб, Люблінського – 190734 особи. Більшість з депортованих згодом потрапили до Сибіру…
Лише 19–21 жовтня 1947р., московські окупанти депортували із Західної України 150 тисяч українців до Сибіру. І це була, на жаль не перша і не остання депортація москалями українців з України, за більш як триста років поневолення …
В лавах Спілки офіцерів України сьогодні, разом з ветеранами та офіцерами – українцями будь–якого етнічного походження, знаходяться і кращі сини кримсько–татарського народу.
Кожної третьої неділі травня, згідно з Указом Президента України В. Ющенка №431/2007 від 21.05.07р., ми всі разом вшанувуємо пам’ять всіх жертв політичних репресій в Україні – невинно убієнних кращих синів і дочок наших народів. Сотні років московити чи то під назвою Московського царства, чи то під переіначеною в 1713р. назвою нашої Київської Русі – Росією, чи то під вивіскою не менш кривавого комуністичного СРСР, винищували мільйони кращих синів і дочок наших народів фізично, а ще підліше – духовно. Від духовних покручів народжувались такі ж манкурти та яничари і, на жаль, вони і досі при владі навіть в незалежній Україні…
На місце виселених, вимордуваних голодоморами та тортурами українців та кримських татар завозилися москалі, нащадки яких і сьогодні є ”п’ятою колоною” Москви в Криму, на півдні та сході України.
Ось чому наші народи, ставши юридично незалежними, за всі ці роки незалежності не можуть значно покращити своє життя, відчути захищеність та впевненість в завтрашньому дні в співдружності країн НАТО, не відчули себе в сім’ї вільних народів світу.
Коли вояки Київської Русі та Кримських татар разом героїчно боролися пліч – о – пліч проти наших спільних ворогів: чи то проти Московського царства, чи то проти Речі Посполитої, вони завжди добряче їх громили і отримували великі перемоги не лише під Конотопом чи Батогом…
А з черговою перемогою наших народів тепер вже над нашим внутрішнім ворогом в Помаранчевій революції ми мали не лише надію, а і впевненість в суттєвих змінах на краще в нашому житті…
Коли кримських татар вивозили до Казахстану, на Урал чи то в інші напівдикі місцини, українці вже були туди депортовані і допомагали кримським татарам вижити.
Нас поєднує не лише наша спільна чарівна українська земля, наша спільна героїчна історія, а і наші спільні споконвічні вороги та наші спільні перемоги над ними…
Разом виживали і перемагали раніше – разом відродимо Україну – нашу спільну батьківщину для себе і своїх нащадків!
Вічна пам’ять жертвам депортацій та політичних репресій в Україні!
Слава українському і кримсько–татарському народам!

Звернення прийнято рішенням Проводу Спілки офіцерів України 15 травня 2013р.

Голова Спілки офіцерів України
капітан 1 рангу Євген Лупаков

Прес-служба СОУ

Advertisements

СОУ підтримала заперечення внесення змін до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”

Голова Спілки офіцерів України капітан 1-го рангу Євген ЛУПАКОВ разом з представниками інших громадських організацій підписав заперечення внесення змін до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які Кабінет Міністрів України в особі Азарова М.Я. 24.01.2013 за № 2086 зареєстрував у вигляді проекту Закону про внесення зміни до сцієї статті(щодо додаткового перерахунку пенсій). Зокрема у ньому рішення Кабінету міністрів про проведення додаткового перерахунку пенсії розглядається не як обовязкове, а як можливе і перерахунок дозволяється здійснювати “виходячи з фінансових можливостей державного бюджету”.

Прес-служба СОУ нагадує, що по стану на сьогодні, у положеннях статті 63 чинного Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,та деяких інших осіб” йдеться, що «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону(“з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.») У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.»

Прес-служба СОУ

860839_241083329362323_503789666_o

856243_241083619362294_563363718_o

“…оборонна складова бюджету на 2013 рік, не відповідає ст.17 Конституції України, веде до повної руйнації Збройних Сил України…” Зверення СОУ до Президента.

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
ВЕРХОВНОМУ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧУ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
В.Ф.ЯНУКОВИЧУ

Звернення Проводу Спілки офіцерів України щодо ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік»

Шановний Вікторе Федоровичу!
Провід Спілки офіцерів України констатує, що прийнятий Верховною Радою України бюджет на 2013 рік є несправедливим, та неефективним. Зокрема, оборонна складова бюджету на 2013 рік, не відповідає ст.17 Конституції України, веде до повної руйнації Збройних Сил України.

Так при заявленій Міністерством оборони України мінімальній потребі фінансування Збройних сил в сумі 22,8 млрд. грн., в ухваленому бюджеті – ця цифра скоротилася до 14,3 млрд. грн., що становить лише 63,2% від мінімальних потреб.

У відповідності до Закону України «Про оборону» Збройні сили України мають фінансуватися у розмірі 3% ВВП, а фінансування на 2013 рік становить лише 0,8% ВВП і є меншим, у порівнянні з кризовими 2008 і 2009 роками.

Мізерною є сума бюджету на оновлення і вдосконалення військової техніки та озброєння, що ставить під сумнів здатність Збройних Сил виконувати поставлені перед ними завдання.

У той же час бюджетом зовсім не передбачено бюджетних коштів на житлове будівництво для військовослужбовців. Подібного не було у жодному бюджеті за всі роки української державності. Це при тому, що надзвичайно ганебна і болюча проблема безхатченків лише у Збройних силах України сягає понад 44 тисячі сімей.

Недофінансування Збройних Сил України унеможливить здійснення підвищення посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також негативно вплине на рівень соціального захисту військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей, поглибить задавнену проблему не перерахування раніше призначених пенсій з урахуванням змін в грошовому забезпеченні військовослужбовців, невиплати компенсацій за піднайом житла та за не отримане речове майно, погіршить медичне забезпечення тощо. Все це, в свою чергу, посилить соціальну напругу у середовищі військовослужбовців та членів їх сімей.

На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» вимагаємо:
1. Верховній Раді України негайно внести зміни до бюджету України на 2013 рік, збільшивши фінансування Збройних Сил України як мінімум до 1,3% ВВП.
2. Скерувати відповідні бюджетні кошти на забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики підвищення стандартів життя військовослужбовців, підвищення посадових окладів та окладів за військові звання, усунення ганебної диспропорції в розмірах пенсій в залежності від року звільнення військовослужбовців, що є багатолітнім грубим порушенням прав, гарантованих Конституцією та законами України.
3. Зобов’язати всі органи державної влади в подальшому забезпечити фінансування Збройних сил України у відповідності до Закону України «Про оборону», тобто не менше 3% ВВП, та ввести до чинного законодавства норми цивільно-правової та кримінальної відповідальності за порушення цього закону.
4. Кабінету Міністрів України з метою оновлення та вдосконалення техніки та озброєння у Збройних Силах України розробити державну програму відродження ВПК України та забезпечити її фінансування.
5. Скерувати необхідні бюджетні кошти на виконання Комплексної державної програми забезпечення військовослужбовців житлом. Підтверджуємо неодноразово висловлювану Спілкою офіцерів України пропозицію – визнати борг перед безквартирними військовослужбовцями, як внутрішній державний борг і здійснювати його погашення з державного бюджету України.

Ухвалено Проводом Спілки офіцерів України

12 грудня 2012 року

З повагою,

ТВО ГОЛОВИ СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ ДЕПУТУТ УКРАЇНИ II СКЛИКАННЯ
ПОЛКОВНИК В.БІЛОУС

Прес-служба СОУ

budg1

budg2

БІЛЬШЕ ПРО СОУ


Натиснути на зображення, щоб узнати більше про СОУ


СОУ на twitter

Error: Please make sure the Twitter account is public.

АРХІВ ПУБЛІКАЦІЙ

статистика

  • 79,305 hits