парламентські слухання 25.04.12

СЛАБКІСТЬ ПРОВОКУЄ СУСІДІВ НА АГРЕСИВНУ ПОЛІТИКУ. – Виступ Голови СОУ під час парламентських слухань 23.05.2012

В’ячеслав БІЛОУС (під час виступу)

Під час парламентських слухань 23 травня 2012 року на тему “Стан та перспективи Воєнної організації та сектору безпеки України” від громадських організацій було надано можливість виступити тільки Спілці офіцерів України (СОУ) та Товариству сприяння обороні України (ТСОУ). Для оприлюднення пропозицій було надано 5 хвилин. Враховуючи те, що текст пропозицій СОУ було передано до Верховної Ради, Голова СОУ полковник В.Білоус в проміжок наданого часу озвучив головні пропозиції і фрагмент аналітичної частини виступу. Прес-служба СОУ подає цей текст у повному обсязі.

________________

ШАНОВНИЙ ГОЛОВУЮЧИЙ,
ШАНОВНІ УЧАСНИКІ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ СЛУХАНЬ!

СОУ, яка створена в 1991р. внесла вагомий внесок у відродження Незалежності України та Збройних Сил України.
СОУ занепокоєна виконанням ст..17 Конституції України згідно якої «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки» є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.
Держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.
На території України не допускається перебування іноземних військових баз.
Парламентські слухання, як частина цивільного контролю дають можливість проаналізувати виконання цієї функції.
Угрупування військ в 780 тис. чол., 6500 танків, 1100 бойових літаків, 1000 одиниць тактичної ядерної зброї, 176 міжконтинентальних балістичних ракет.
Від ядерного потенціалу держава відмовилась, отримавши гарантування Незалежності на папері у вигляді Будапештського меморандуму.
А сьогодні згідно планами реформування чисельність буде зменшена приблизно в 10 раз, а озброєння і техніка виробили свій ресурс на 90-95%.

Комплектування ЗСУ.
Наголошується про перехід на Контрактну форму. Але ж офіцери і прапорщики всі на контракті і з них близько 45 тис. без житла – це все професіонали, які уклали контракт з державою.
Справа не в формі комплектування, адже Фінляндія набирає військо за призовом, у Словаччині, якщо людина не проходила службу ЗС, то ніколи не займе посаду держслужбовця. В Швеції сьогодні люди стоять у черзі для проходження військової служби.
В Україні декларується, що це справа всього народу, а призиваються на службу близько 20-25т\чол, а контрактників звільняється більше чим набирається.
А назву закону «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» замінили у 2006 році на Закон «Про військовий обов’язок і військову службу».
Діти представників влади, великого бізнесу у війську не служать. А ЗСУ стали виключно робітничо-селянськими.
СОУ виступає за замішену форму комплектування у пропорції 20-30% призовників. Адже контрактника на багато легше підготовити, як що він відслужив строкову службу.

Кадрова політика
Неукомплектованість первинних офіцерських посад, плинність кадрів, у тому числі обумовлена партійними реорганізаціями після парламентських чи президентських виборів (кількість генеральських посад збільшується) , поширення корупції у ЗС, особливо серед вищого керівного складу приводить до зниження професіоналізму в органах військового управління, диспропорції у співвідношенні між кадрами вищої і середньої ланки.
Приклад: п-ка П.Костюк – голова Львівської обласної організації СОУ, капітана 1 рангу М. Мамчака – заступника голови Севастопольської міської організації СОУ, п-ка С.Литвина – першого заступника голови ВГО СОУ звільнив попередній Міністр Оборони України М. Єжель, з військової служби за їх патріотизм та особистий внесок у відродження ЗСУ, відновлення історичної пам’яті української нації.
Правда М.Єжель тоді не відав, що скоро прийде його черга на звільнення. Є потреба тут нагадати Заповідь Ісуса Христа:
«ПОСТУПАЙ З ЛЮДЬМИ ТАК, ЯК БИ ТИ ХОТІВ,
ЩОБИ С ТОБОЮ ПОСТУПАЛИ»

Фінансування ЗС
У відповідності до Закону України «Про оборону» на потреби оборони необхідно 3% ВВП, а реально 0,8%- 09% ВВП.
Це при тому, що всі сусіди не скорочують воєнний потенціал, а збільшують.
І майже всі мають претензії до України, зважаючи, що українські землі у різні часи були ними загарбані.
Замість виконання Конституційної вимоги стосовно неможливості перебування іноземних баз на території України, Президент підписує, а Парламент ратифікує Харківські угоди щодо продовження терміну перебування ЧФ РФ.
СОУ переконана, що наступний склад Парламенту виправить цю помилку, а російські громадяни будуть проходити службу ближче до батьківського дому.

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ
СОУ наголошує про порушення прав військових пенсіонерів, визначених ст.. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», і просить Генеральну Прокуратури України у відповідності до Закону України «Про Прокуратуру», здійснити перевірку виконання зазначених норм закону в областях України та по результатам перевірки вжити заходи реагування у відповідності до чинного законодавства. Тому що військові пенсіонери вважають що йде обкрадання їхніх пенсій.
Необхідно підкреслити, що відповідно до ст..2 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» ніхто не в праві обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законодавством України. Ця заборона стосується і Конституційного Суду України і Кабінету Міністрів України.

Забезпечення житлом
Як відомо, Законом України «Про соціальний і правовий захист війсь-ковослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок забезпечення житлом військовослуж¬бовців. Вони мають право на отримання кредитів на строк до 20 років піс¬ля 20 років служби. Порядок надання кредитів визначається урядом. З незрозумілих причин до сьогодні порядок не визначений.
Пропозиції СОУ з 1995 року щодо формування службового житла за штатною посадою військовослужбовця до сьогодні не реалізовані владою.
В результаті військовослужбовці, які мають доступ до розподілу житла ( а це як правило представники вищого керівництва) отримують за період служби від трьох до чотирьох квартир. Так ніколи не буде вирішена житлова проблема. І в загалі, СОУ вважає що забезпечення і розподіл житла не є функцією МО України, а військовослужбовець не зобов’язаний писати рапорт на забезпечення житлом. Це повинно бути передбачено в контрактні між МО і військовослужбовцем. І після отримання житла необхідно ставити в паспорт відповідну відмітку.
Щодо службового житла, ще раз підкреслюємо що за кожною посадою від командира роти до командира бригади повинно бути закріплене службове житло, без права приватизації.
Завершуючи аналіз соціальних гарантій для військовослужбовців та ветеранів СОУ ще раз підкреслює: що мінімальні знижки на комунальні послуги ветерани отримують після 25 років служби, коли їх сім’ї переїжджали з одно місця на друге, проживали в казармах, діти навчались в різних школах, дружини не мали де працевлаштуватися, то ці знижки не є знижками, а є компенсацією суспільства за виконання обов’язків військової служби військовослужбовцем.

Військово-патріотичне виховання
СОУ вимагає від всіх державних службовців виконання вимог ст..10 Конституції України щодо функціонування держаної мови.
Ми заявляємо свій рішучий протест з приводу розгляду у ВР України антиконституційних законопроектів щодо пониження статусу Української державної мови.
Загальна тенденція Міністерства Освіти України щодо гальмування процесу відродження історичної пам’яті української нації не оминула і ЗСУ. В супереч Указу Президента України, без погодження з МОУ Міністерство освіти зменшило на 50% кількість годин предмету «Захист Вітчизни» в загальноосвітніх школах і замість козацької гри «Джура» впроваджується «Зарница», тобто підміняється виховання на засадах українського патріотизму космополітичними традиціями. (лист голів громадських організацій івано-Франківської області)
СОУ наполягає на негайному звільненні з посади Міністра освіти – Дмитра Табачника.
СОУ переконана що військово-патріотичне виховання військових необхідно будувати на принципах християнської моралі, бойових традицій воїнів УНР, УПА та інших військових формувань, які боролися за волю України.
СОУ наполягає на негайному визнанні воїнів УПА учасниками бойових дій у II Світовій війні.

Цивільний контроль над воєнною організацією держави
Закон України «Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави» гарантує громадським організаціям право на отримання інформації від органів влади с приводу воєнної організації та сектору безпеки.
Але на практиці із всіх звернень СОУ з зазначених питань до Президента, Прем’єр-Міністра України, пересилаються до Міністерства оборони України, яке не в змозі дати відповідь на поставленні запитання, тому що МО є виконавцем в галузі оборонної політики. А Президент, КБМУ, ВР України є замовниками воєнної політики держави які замовляють програми і контролюють їх виконання.
До СОУ майже щодня звертаються ветерани ЗСУ зі скаргами на те, що порушується їхнє право на особистий прийом МО України.
Люди ночують в приймальні КБМУ, щоби записатись на прийом до Міністра. (вчора звертався майор запасу головного управління розвідки – Бондаренко Ігор Іванович з Броварів)

Користуючись нагодою СОУ хоче передати адміністрації Президента України своє звернення від 20.04.2012 року з приводу розслідування фактів щодо громадянства Міністра Оборони України Д.Саламатіна. до сьогодні СОУ так і не отримала відповіді на наше звернення з цього питання.
7-8 квітня 2012 року члени Центрального Проводу, голови обласних організацій ГО СОУ брали участь у заходах до 20 річниці Указу Президента України № 209 від 5.04.1992 року «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України» щодо відродження ВМС України.
Під час перебування у Севастополі СОУ брала активну участь у відкритті Пам’ятної стели на честь членів організаційної групи, які відроджували ВМС України, урочистому засіданні особового складу, ВМС України присвяченому цій даті.
8.04.2012р. СОУ провела у м. Севастополі автопробіг від пам’ятника П.Сагайдачного до площі Нахімова.
В цей ж день провели в музеї ВМС України Круглий стіл на тему: «20 років ВМС України та військово-патріотичне виховання молоді».
Делегація СОУ відвідала всі кораблі ВМС України, подарувала книги для корабельних бібліотек.
Окрім I-го Командувача ВМС України віце-адмірала Б.Кожина, ніхто з представників центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування – не був присутнім на цих заходах.
Разом з тим на 70 річчя академії ВМС ім.. Нахімова прибув заступник Міністра оборони України пан Олійни, він звертався до військовослужбовців російською мовою.

ШАНОВНІ УЧАСНИКИ СЛУХАНЬ !

Проблема відродження ВМС України, як і загалом проблеми будівництва Збройних Сил України для ВГО СОУ є пріоритетними в нашій Статутній діяльності.
СОУ була створена 27-28 липня 1991р. Головною метою діяльності визначено будівництво ЗСУ. Тому, для членів організації незрозумілим є відношення органів державної влади до відродження ВМС України.
В Севастопольському гарнізоні майже 100% офіцерів і мічманів, які проходять службу на кораблях не забезпечені житлом.
Грошове утримання військовослужбовців ВМС України не відповідає сучасним нормам життєдіяльності. Визиває занепокоєння той факт, що велика кількість військовослужбовців ЧФ Російської Федерації після звільнення з військової служби, отримують громадянство України, без прийняття Присяги на вірність Україні., стають на військовий облік за місцем проживання.
До сьогодні не вирішене питання щодо виконання рішень судових органів України з приводу передачі об’єктів гідрографічної служби у власність України. Ця проблема потребує невідкладного міждержавного політико-правового врегулювання.
СОУ м. Севастополя ухвалила звернення стосовно відзначення Дня ВМС України, яке підтримав перший командувач ВМС України віце-адмірал Б.Кожин, а саме: відзначати щорічно 5 квітня в день підписання Указу Президента України № 209 від 5.04.1992 року «Про невідкладні заходи по будівництву ЗС України» (щодо відродження ВМС України).
День ВМС України необхідно відзначити 5 квітня – День підписання Указу Президента України № 209 «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України».
Адже це перший політико-правовий документ, який регламентує створення та функціонування ВМС України.
За браком часу, з короткого аналізу можна зробити висновок про недобросовісне виконання ст.17 Конституції України державними посадовими особами, вже не згадуючи про Стратегічний план розвитку, Воєнну доктрину.
Таке відношення до ЗСУ з боку органів влади має своє пояснення.
Правоохоронні органи можуть бути використані, як дах для просування власного бізнесу, а ЗСУ мають захистити всіх громадян України, а не тільки владу, то і довіра в суспільстві до ЗСУ висока, правда після Церкви.

З метою вирішення зазначених проблем СОУ пропонує:

• Затвердити Воєнну доктрину, стратегію Національної безпеки України з орієнтацією на колективну безпеку НАТО.Провести департизацію Збройних Сил України. Збройні Сили не місце для реалізації ідеології будь-яких партій.Мінімізація політичного втручання у справи військових та добровільне визнання цивільними особами взаємної відповідальності за прийняття та виконання рішень у воєнній сфері.
• Розробити державну програму відродження ВПК з метою оновлення і вдосконалення техніки та озброєння на період 2017р., яка б забезпечила потреби ЗСУ.Позбавити Міністерство Оборони України не властивих функцій;
• Забезпечення житлом – покласти на Міністерство будівництва;
• Видачу довідок, документів на Міністерство соціальної політики;
• Заборонити Міністерству Оборони продавати військове майно, землю;
• Для підвищення мотивації військової служби, внести зміни до Закону України «Про державну службу, де передбачити, що посади держслужбовців від голови держадміністрації до Президента включно мають право обіймати лише особи, які служили у війську;
• У зв’язку з скороченням призивного контингенту, ввести воєнний податок з осіб, які не проходять військової служби, з метою використання коштів для створення відповідних умов для проходження служби тим хто служить;
• Постановою ВРУ визнати держаним боргом витрати на забезпечення житлом 45 тис. військовослужбовців і протягом 7 – 10 років через державний бюджет погашати цей борг шляхом надання безвідсоткових кредитів для будівництва житла;Вирівняти пенсійне забезпечення військовим пенсіонерам, які звільнені з військової служби в різні роки.Визнати воїнів УПА воюючою стороною у II Світовій війні.Негайно звільнити з посади Міністра Освіти Д.Табачника.
• В центрі військової реформи повинен бути військовослужбовець.Заборонити звільняти військовослужбовців без житла, пенсійного забезпечення.Скорочення проводити шляхом зменшення набору до військових навчальних закладів, оптимізації військового управління.
• Військовослужбовців працевлаштовувати на посади держслужбовців в першу чергу, адже відповідно до ст..2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.
• Відмінити розпорядження Кабінету Міністрів України № 1718-р від 27.08.2009 р. «Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
• Відповідно до вимог Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, “Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” призначити представника з питань захисту прав військовослужбовців Уповноваженого Верховної Ради України.

ШАНОВНИЙ ГОЛОВУЮЧИЙ,
ШАНОВНІ ПРЕДСТАВНИКИ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ЧЛЕНИ УРЯДУ !
СОУ сподівається що Парламентські слухання не тільки для слухання, але й для того щоби наші пропозиції були почутими.
На жаль наші пропозиції до Парламентських слухань від 8.02.2006 року не були почуті, тому дозвольте передати і ці пропозиції для розгляду та виконання.

ГОЛОВА СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ СКЛИКАННЯ
ПОЛКОВНИК В. БІЛОУС

Прес-служба СОУ

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Фото Володимира Кривобока (Київська організація СОУ)

Фрагменти виступу Голови СОУ(відео порталу українських офіцерів)

25 квітня 2012 року Спілка офіцерів України передала свої пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (фото, відео)

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

25 квітня 2012 року під час проведення засідання виконкому Спілки офіцерів України Голова СОУ полковник В.Білоус отримав повідомлення про те, що парламентські слухання на тему :”Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України”, у зв’язку із блокуванням сесійної зали Верховної ради України, відмінено. Тому виконком СОУ зразу прийняв рішення негайно ініціювати зустріч робочої групи Спілки (у складі офіцерів, які напрацювали пропозиції СОУ до парламентських слухань) та керівництва Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони для того, щоби прискорити опрацювання профільним комітетом пропозицій СОУ. Таке рішення було прийнято одностайно виходячи з того, що сам факт проведення парламентських слухань не є для СОУ визначальним чинником у вирішенні проблем Воєнної організації і сектору безпеки України по суті. Тим більше що рекомендації парламентських слухань (наприклад від 08.02.2006 року) фактично всіма відповідними інституціями до цього часу не враховуються. Тому СОУ сьогодні вважає головним завданням моменту зробити серйозний наголос на суті проблем Воєнної організації і сектору безпеки саме з точки зору представників офіцерської національної військово-патріотичної організації, яка з самого початку історичного відродження Воєнної організації і сектору безпеки України, як суверенної держави, безпосередньо бере участь у цих процесах. Сьогодні першим статутним завданням СОУ визначає:“…сприяння вдосконаленню воєнної організації держави, зміцненню національної безпеки та захисту національних інтересів України…”
Після оперативного вирішення необхідних організаційних формальностей, о 15:00 25 квітня 2012 року у приміщенні Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, робочу групу Спілки офіцерів України на чолі із Головою СОУ Народним депутатом України ІІ скликання полковником В.Білоусом прийняв Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони С.Гриневецький.
На початку Сергій Рафаїлович підкреслив важливість зустрічі саме тому, що для профільного комітету дуже важливо знати думки, пропозиції і настрій людей, які мають пряме відношення до Воєнної організації і сектору безпеки України. Кожний автор мав можливість анонсувати суть складених ним пропозицій до парламентських слухань, акцентувати увагу Комітету на найбільш важливих,з їхнього погляду, моментах в них та здійснити акт їхнього офіційного вручення у документальному вигляді безпосередньо Першому заступнику Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
Раніше сайт прес-служби СОУ оприлюднив основні пропозиції представників СОУ до парламентських слухань на тему :”Про стан та перспективи розвитку воєнної організації та сектору безпеки України”. Але, враховуючи останні події, прес-служба має намір додати ще деяку інформацію з цього приводу для ознайомлення.

Прес-служба СОУ

Частина 1.

частина 2.

відео – Порталу українських офіцерів (Спілки офіцерів України)
автор – Петро ЛИСЕНКО

Проблема електромагнітної сумісності радіоелектронного озброєння як чинник техногенних катастроф та стан її вирішення в Україні (пропозиції до парламентських слухань 25.04.2012)

Сучасний етап науково-технічного прогресу в збройних силах промислово розвинутих держав світу характеризується широким застосуванням радіоелектронних засобів для вирішення завдань управління військами то зброєю. Радіоелектронні засоби (РЕЗ) забезпечують радіозв’язок, передачу даних в автоматизованих системах управління, розвідку космічного, повітряного, наземного та надводного противника, наведення ракет будь-яких класів і базування, радіонавігацію, радіотелеметрію, управління космічними та повітряними апаратами, а також радіоелектронне придушення (РЕП) радіоелектронних засобів противника, тощо. Альтернативи такому широкому застосуванню РЕЗ не існує.
Функціонування радіоелектронних засобів ґрунтується на генеруванні та прийомі електромагнітних коливань, частота яких находиться в межах так званого радіочастотного спектру. Використання цього специфічного обмеженого, але відновлювального природного ресурсу в Україні врегульоване Законом України “Про радіочастотний ресурс України”.
Недоліком РЕЗ є існування між ними так званих ненавмисних радіозавад, коли сигнали, що випромінюються з певною метою, випадково і ненавмисно діють на приймальні пристрої іншого призначення. Тема ЕМС не дуже близька широким верствам суспільства – відчуття випромінювань не надається людині в повсякденному житті, їх, як і додану вартість, про яку писав К.Маркс, неможливо помацати, але вони тим не менш існують і іноді життя людству не покращують. До того ж треба урахувати історично обумовлену закритість цієї тематики.
Дія ненавмисних завад проявляється в зниженні артикуляційної розбірливості засобів зв’язку, підвищенні вірогідності пропуску цілі радіолокаторами, неможливості дешифрування телеметричної інформації, тощо. Що ще небезпечніше, ці завади здатні, за світовим досвідом, викликати техногенні катастрофи із значними людськими та матеріальними втратами.
Причинами виникнення ненавмисних радіозавад є:
– обмеженість засвоєного для потреб людства радіочастотного спектру, включаючи концентрацію генераторних та приймальних приборів в небагатьох улюблених розробниками цих приборів частотних діапазонах:
– технічна недосконалість передавальних та приймальних пристроїв РЕЗ, внаслідок чого виникають невідомі в інших галузях радіоелектроніки нелінійні явища, що обумовлюють наявність прийому та випромінювання сигналів за межами робочих частотах, тощо;
– висока щільність зосередження засобів управління військами і зброєю в угрупованнях, особливо на напрямах головного удару чи районів зосередження основних зусиль, внаслідок чого відстані між РЕЗ є дуже малими, що знижує втрати енергії радіосигналів при розповсюдженні, тобто, обумовлює підвищення енергетики ненавмисних завад.
Дія ненавмисних радіозавад виявляється під час навчань (в тому числі, спеціальних) та в повсякденній діяльності військ (особливо, між засобами різної видової належності). Їх існування підтверджується шляхом моделювання на ЕОМ та проведення натурних експериментів, апаратурного вимірювання параметрів характеристик РЕЗ.
Наявність ненавмисних радіозавад породила проблему електромагнітної сумісності (ЕМС) – галузі теорії та практики, пов’язаної з забезпеченням сумісної роботи РЕЗ на об’єктах, в локальних угрупуваннях і в угрупуваннях військ без шкідливого впливу випромінювань одних засобів на функціонування інших.
Як це звучить не парадоксально, але в кол. Радянському Союзі становленню теорії та практики ЕМС сприяли такі фактори:
– ледь не першою “жертвою” ненавмисних радіозавад в середині 60-х років став Л.І.Брежнєв, літак якого протягом декількох годин не зміг зробити посадку на аеродромі ”Внуково”, оскільки бортовий приймач глісадного маяку був забитий завадами (як з’ясувалося пізніше, ці завади викликало проведення електрозварки в одному з ангарів аеродрому);
– існуючі на той час документи міжнародного права (перш за все, акти Міжнародного Союзу Електрозв’язку) дозволяли використати вже досить багатий міжнародний досвід забезпечення ЕМС.
Під керівництвом нашого краянина видатного військового діяча доктора воєнних наук, професора генерал-лейтенанта Олександра Гнатовича Палія була проведена необхідна організаційна робота, за результатами якої наприкінці 60-х років рішенням Уряду СРСР завдання забезпечення ЕМС покладено на Управління РЕБ (радіоелектронної боротьби) Генерального штабу та Главки Видів ЗС, призначені головні наукові установи Збройних Сил, їх Видів та міністерств оборонних галузей промисловості з проблеми ЕМС, в них створені потужні наукові підрозділи.
Першочерговою задачею було визначено з’ясування параметрів електромагнітної обстановки (сукупності випромінювань, в яких реально функціонували засоби воєнної радіоелектроніки), експериментальні дослідження характеристик випромінювання та прийому на основі розробки методичного та апаратурного забезпечення вимірювань (до речі, вимірювання характеристик ЕМС є вершиною радіотехнічних вимірювань), а також, паралельно з цим, розробка методичного апарату розрахунків у галузі ЗМС (оцінювання стану ЕМС та ефективності прийнятих заходів).
Експериментальні дослідження охопили всі Збройні Сили – за наказом Міністра оборони на початку 70-х років на підставі розробленого методичного та апаратурного забезпечення були проведені вимірювання характеристик ЕМС всього основного радіоелектронного озброєння. Узагальнені результати цих вимірювань, що розміщені в наукових журналах, досі є корисними та актуальними. Особливо для таких непоодиноких “спеціалистів”, хто досі не розуміє, як можуть існувати завади між засобами, що працюють в різних діапазонах частот.
Результати вимірювань дозволили обґрунтовано вибрати напрямки подальшої роботи та розпочати наукові дослідження з безпосереднього вирішення проблеми ЕМС радіоелектронного озброєння з повним урахуванням реальної специфіки чинників виникнення та дії ненавмисних завад. Мається на увазі, наприклад, експериментально виявлена наявність випромінювань (у передатчиків) та каналів прийому (у приймачів) в дуже широкій смузі частот, яка для більшості випадків розташовувалася від мінімальної частоти, рівній номіналу робочої частоти, поділеному на 5…10, до максимальної частоти, рівній номіналу робочої частоти, помноженому на 5…10. Як кажуть фахівці, від десятої – п’ятої субгармоніки до п’ятої – десятої гармоніки робочої частоти. Тобто, у кожного приймача (передавача) налічується декілька десятків небажаних частот прийому (випромінювання).
Розробка методичного апарату забезпечення ЕМС на першому етапі зосереджувалася на розробці типових моделей радіоелектронної обстановки та методик оцінювання ЕМС, в тому числі, з урахуванням проведення заходів з забезпечення ЕМС.
За доцільні заходи забезпечення ЕМС з урахуванням норм актів Міжнародного Союзу Електрозв’язку були обрані:
– раціональний вибір робочих частот РЕЗ та їх міжнародно – правовий захист;
– проектування нових РЕЗ з урахуванням завантаження свого та сусідніх діапазонів частот, застосування новітніх видів сигналів та пристроїв ефективної обробки приймачами сигналів в умовах радіозавад;
– забезпечення технічної досконалості РЕЗ (зниження дошкульності небажаних каналів прийому та рівнів випромінювання на небажаних частотах випромінювання тощо), їх нормування та в подальшому стандартизація;
– детальний розподіл обов’язків з забезпечення ЕМС щодо РЕЗ, що розробляються, між розробниками, замовниками та Генеральним штабом; чітке визначення обсягу необхідних заходів на етапах розробки і випробувань, а також санкцій за їх неналежне виконання; взагалі тільки Держстандарт СРСР по останнім трьом позиціям затвердив близько 70 документів “ГОСТ”, “ГОСТ В” та “РД В”, крім того, велику роль відіграли Постанови Комісії з питань воєнно-промислового комплексу при Президії Радміну кол. СРСР;
– запровадження єдиної системи збору та використання інформації, необхідної для вирішення проблеми ЕМС, що базувалася на отриманих результатах проведених вимірювань параметрів характеристик РЕЗ, що визначають їх ЕМС (загальна номенклатура яких налічує декілька десятків); в подальшому визначення цих параметрів здійснювалося розрахунковим і експериментальним методом на етапах проектування та випробувань;
– регламентація сумісного функціонування різних РЕЗ (здійснення їх частотно – територіальний рознесення, введення заборонених для випромінювання напрямів та періодів);
– відпрацювання системи нормативних документів з забезпечення ЕМС РЕЗ військового призначення на етапах розробки та експлуатації, включаючи наступні (назви даються мовою оригіналу, при цьому використовуються російські абревіатури ЭМС – “электромагнитная соместимость” та РЭС – “радиоэлектронное средство”): “Общие требования по ЭМС, помехозащищенности и скрытности“ в рамках “Общих технических требований к вооружению и военой технике“, Инструкцию по обеспечению радиоэлектронной защиты РЭС в Вооруженных Силах“, “Методическое пособие по обеспечению ЭМС РЭС в группировках войск” для штабів військових округів та флотів, “Положение о единой системе сбора и использования информации, необходимой для решения задач ЭМС РЭЗ всех назначений”, “Положение о порядке обеспечения ЭМС РЭЗ систем государственного и военного управления”, “Положение о порядке введения временних запретов на работу РЭС при проведении правительственных и других особо важних мероприятий”, “Каталог норм частотно-териториального разноса” для основних типів РЕЗ військового призначення в типових умовах їх застосування, “Методическое пособие по оценке защищенности основних классов РЭС от помех” для науковців МО і промисловості, “Таблицу защитных отношений сигнал/помеха для основних классов РЭС военного назначения”, посібник “Распознавание взаимных помех и меры борьбы в ними” и “Справочник по защитным отношениям сигнал/помеха для основних классов РЭС управления войсками и оружием”.
Нема чого ховати – відповідно до загальних принципів радянській командно-адміністративній системі була встановлена жорстка ієрархія жорстких заходів та їх виконавців, а також санкцій проти порушників з жорстким обмеженням кола посадовців, що допускалися до необхідної інформації.
Скажемо, за забезпечення ЕМС при розробці ОВТ відповідав:
– на об’єкті (танку, літаку, командному пункті, вузлі зв’язку, тощо) – його розробник;
– в локальному угрупуванні (підрозділ ПТРК, комплекс ППО, тощо) – замовник ОВТ;
– в угрупуванні військ – Генеральний штаб.
Але саме замовник мав покласти початок робот з забезпечення ЕМС – визначити той рівень зниження показника ефективності зразка РЕЗ під дією радіозавад, який означав би зрив нормального функціонування.
За постачання на випробування вимірювальної та імітаційної апаратури (як правило, унікальної, що визначало її велику вартість) відповідальність покладалася на розробника
Оскільки діапазон робочих частот зразку, що розроблявся, був його найважливішою характеристикою, яка визначає як ефективність за призначенням, так і зниження цієї ефективності під впливом навмисних (тих, що створюються засобами РЕП противника), а також ненавмисних (внаслідок порушення ЕМС) радіозавад, то без своєчасного узгодження розробником діапазону частот з Генштабом та замовником навіть заборонялося фінансування.
Також ретельно регламентувалося сумісне застосування РЕЗ в угрупованнях військ. За підґрунтя було прийнято нормирування частотно-територіального рознесення між РЕЗ (встановлення мінімально припустимих віддалень між РЕЗ при заданій величині рознесення їх робочих частот).
Пріоритетність використання радіочастотного ресурсу в дуельних ситуаціях встановлювалася залежно від призначення РЕЗ. Були засоби, які були пріоритетними понад усе, наприклад, бортові засоби літаків керівництва держави чи пілотованих космічних апаратів. В інтересах їх безперешкодного функціонування приймався дуже радикальний спосіб – всім засобам по трасі польоту заборонялося працювати на випромінювання (так звана заборона випромінювання). Така ж заборона застосовувалася при випробуваннях військової техніки.
Такий підхід, жорсткий і неекономний був дуже ефективним – в кол. СРСР майже не було аварій військової техніки з-за порушення ЕМС РЕЗ.
Але встановлені вже 40 років тому підходи до забезпечення ЕМС і обрані напрями роботи були та є адекватними фізичній суті проблеми ЕМС, оскільки забезпечили її вирішення – стан ЕМС засобів воєнної радіоелектроніки поступово покращався, прийняті на озброєння новітні зразки були досконалішими за попередні. Наприклад, прийнятий на озброєння в першій половині 70-х років ЗРК “Куб” став першим в світі зенітним комплексом, у якого була успішно вирішена проблема ЕМС всіх РЕЗ, розташованих на одному гусеничному шасі. Це дозволило скоротити час готовності ЗРК до бойової роботи та ефективно вражати цілі на низькій висоті.
Взагалі проблема ЕМС виникла із потреби забезпечити високу ефективність радіоелектронного озброєння за рахунок зниження впливу випромінювань своїх радіопередатчиків на свої ж радіоприймачі. Успішне вирішення проблеми ЕМС за наведеними напрямками забезпечувало підвищення ефективності радіоелектронного озброєння. Однак світовий досвід ґрунтовно дозволяє казати про те, що в певних умовах ненавмисні радіозавади можуть викликати катастрофи техногенного характеру, часто масштабні. Здатність ненавмисних перешкод в певних умовах приводити до техногенних катастроф, на кінець 60-х років була вже добре відома в світі і знайшла своє відбиття в нормах Конвенції та Регламенту Радіозв’язку Міжнародного Союзу Електрозв’язку про те, що здійсненням заходів з забезпечення ЕМС необхідно запобігати людським жертвам и невиправданим матеріальним втратам.
Єдиним специфічним заходом з запобігання техногенним катастрофам внаслідок порушення ЕМС можна вважати введення заборон на випромінювання. Необхідність його застосування визначається так званим “принципом практичної впевненості”, введеним в науковий та практичний обіг військових фахівців видатним військовим вченим і педагогом О.С. Вентцель, вона ж – відома письменниця И.Грекова. Згідно цьому принципу вірогідність здійснення небажаної події має бути тим меншою, чим тяжчі будуть її наслідки.
Таким чином, припустима вірогідність порушення ЕМС РЕЗ оперативно-тактичної ланки має бути менше вірогідності порушення ЕМС РЕЗ тактичної ланки, але може бути більше вірогідності порушення ЕМС РЕЗ оперативної ланки.
Якщо застосувати такий підхід до оцінки ефективності заходів з забезпечення ЕМС, скажемо, частотно-територіального рознесення РЕЗ, то стане ясно, що для РЕЗ вищого військового і державного управління вірогідність зриву нормального функціонування з-за порушення ЕМС буде неприпустимо великою. Причиною такого результату є те, що при розрахунках застосовуються певні усереднені значення параметрів РЕЗ (рівнів випромінювання та чутливості, рівнів бокових пелюсток діаграм спрямованості антен, тощо) і фізико-географічних та тактичних умов їх застосування, а дійсні значення параметрів можуть в рази відрізнятися від таких усереднених даних.
Тому в інтересах забезпечення сумісності найважливіших РЕЗ, до негативних наслідків порушення якої належать шкода здоров’ю та життю людей і значні матеріальні збитки, запроваджується так звана заборона на випромінювання. Введення заборони на випромінювання може означати повну “радіомовчанку” на значній території. Практика застосування заборон на випромінювання розпочалася в кол. СРСР майже сорок років тому і була досить ефективним (хоч економічно обтяжливим) заходом.
В сучасній Росії практика заборон на випромінювання теж передбачена діючим законодавством, про що свідчить, наприклад, згадка про них в “Правилах застосування земних станцій супутникового зв’язку і мовлення єдиної мережі електрозв’язку Російскої Федерації. Частина I. Правила застосування земних станцій супутникового зв’язку, що працюють через штучні супутники Землі на геостаціонарній орбиті” (затверджено наказом Міністерства информаційних технологій та зв’язку РФ відд 22.08.2007 г. N 99) та в “Регламенті взаємодії територіальних органів Федеральної служби з надзору у сфері зв’язку, інформаційних технологій та масових комунікацій з радіочастотними органами” (затверджено наказом Роскомнадзору від 26.10.2010 № 743).
Норму про використання заборон на випромінювання в інтересах забезпечення ЕМС найважливіших РЕЗ та при проведенні особливо важливих спеціальних робот і заходів (тих, що пов’язані з переміщенням чильників держав і урядів, випробуванням нових зразків техніки та озброєння, запусками космічних та літальних апаратів) містить “Угода про порядок використання радіочастотного спектра та забезпечення електромагнітної сумісності найважливіших радіоелектронних засобів в інтересах безпеки Співдружності Незалежних Держав” від 15.05.1992, що позначена на сайті Верховної Ради України як діюча.
Хоча такий спосіб чомусь і не застосовується в Україні, наявна в військах техніка (скажемо, комплекс ППО С-300П) має властивості його реалізувати. Такий висновок можна зробити на підставі, наприклад, навчального посібника “Устрій та бойове застосування комплексу засобів автоматизації 86Ж6”, частина 2, Київ, 2005 (Авторський колектив: доцент, к.пед.н., полковник Безносюк О.О., майор Бабій О.С., Половінкин В.Х.).
Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що проведені в кол. СРСР на початку – середині 70-х років заходи дозволили вірно визначити напрямки забезпечення ЕМС РЕЗ управління військами і зброєю, що відповідали світовим поглядам. В свою чергу, це дозволило підвищити ефективність радіоелектронного озброєння і уникнути в кол. Радянському Союзі техногенних катастроф з причин дії ненавмисних перешкод.
На жаль, Україна не змогла уникнути техногенних аварій – багато фактів свідчать про те, що саме порушення ЕМС бортових систем літака Су-27 на аеродромі “Скнилів” 27.07.2002 могло обумовити трагедію.
Взагалі стан вирішення в Україні проблеми забезпечення ЕМС як чинника техногенних катастроф характеризується наступними обставинами.
1. З надбанням Україною незалежності в державі постало завдання організації та здійснення заходів з забезпечення ЕМС РЕЗ воєнної радіоелектроніки, в тому числі, з метою недопущення техногенних катастроф. Для обгрунтуваня таких заходів необхідна вихідна інформація (декілька десятків параметрів) щодо кожного типу РЕЗ, що стоїть на озброєнні. Діюча в кол. СРСР система збору та використання інформації, необхідної для рішення задач ЕМС РЕЗ, не передбачала доведення такої інформації до штабів військових округів і флотів, тобто, її не було на теренах України. Витівки військових посадовців, що їм для роботи достатньо інформації, що міститься в наявній технічній документації, свідчить про їх низьку кваліфікацію і недостовірність обґрунтованих заходів з забезпечення ЕМС, оскільки обсяг інформації, що наявна в техдокументації, є нікчемним порівняно потрібним для адекватного врахування фізики процесів. Відомості щодо звернень влади України чи то безпосереднє до Росії, чи то через органи СНД, відсутні.
2. 15 травня 1992 року в рамках СНД була підписана “Угода про порядок використання радіочастотного спектра та забезпечення електромагнітної сумісності найважливіших радіоелектронних засобів в інтересах безпеки Співдружності Незалежних Держав” (із змінами згідно Рішенню від 09.12.94), що позначена на сайті Верховної Ради України як діюча. Стаття 5 цієї Угоди визначає: “Государства-участники в своей деятельности по использованию радиочастотного спектра и обеспечению электромагнитной совместимости важнейших радиоэлектронных средств в интересах безопасности Содружества руководствуются соглашениями, заключенными между государствами-участниками Содружества, решениями Совета глав государств и других полномочных органов Содружества по оборонным вопросам, а также нормативными актами бывшего Союза ССР, регулирующими отношения в сфере использования важнейших радиоэлектронных средств, если они не противоречат указанным соглашениям и решениям.”
Не треба бути великим фахівцем в галузі права, щоб побачити некоректність норми – домовляються про умову чинності вже існуючих нормативних актів кол. СРСР (“якщо вони не протирічать угодам і рішенням СНГ“), тим не менш, сам перелік актів відсутній. Але підписував Угоду представник Уряду України, військовим залишилося її виконувати. Зараз, за наданою офіційним листом Міноборони і Генштабу, нормативні акти кол. СРСР ними не визнаються чинними, але аналогічні вітчизняні акти (наприклад, про введення заборон на випромінювання, про створення системи збору та використання інформації про характеристики РЕЗ, що обумовлюють їх ЕМС тощо) не розроблені.
3. 01 червня 2000 року набрав чинності Закон України “Про радіочастотний ресурс України”, який ввів конкуруючу компетенцію Міністерства оборони і Генерального штабу в сфері забезпечення ЕМС РЕЗ військового призначення.
Але і досі зазначені органи виявилися наче нездатними уяснити свої завдання і внести належні пропозиція щодо удосконалення нормативно-правової бази у сфері ЕМС. Навіть діючі Положення про Міноборони та Генштаб далекі від адекватності – завдання забезпечення ЕМС (як складову радіоелектронного захисту) покладене цілком на Генштаб (пп.37 п. 4), Міноборони від таких завдань чомусь звільнено.
4. За офіційним листом Міноборони і Генштабу, вони питанням забезпечення ЕМС при демонстраційних польотах військових літаків на аеродромі “Скнилів” 27.07.2002 не займалися – мовляв, ніхто з цієї нагоди до них не звертався.
5. П. 1 ст. 41 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” встановлює, що обов’язковими для Генерального штабу Збройних Сил України є методики розрахунків електромагнітної сумісності, що затверджені центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку. Даних про затвердження своїх методик Генштаб не надає, що свідчить про ігнорування ним і цієї норми законодавства.
Підсумовуючи викладене, можна твердо зазначити про існування підстав вважати стан забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронного озброєння Збройних Сил таким, що може і в подальшому викликати техногенні катастрофи. Повному з’ясуванню обставин перешкоджає порушення Міноборони та Генштабом законодавства про звернення громадян – їх відповіді на наші звернення не можна визнати ані компетентними, ані повними (у випадках, коли відповіді взагалі є). Але питання запобігання техногенним катастрофам є занадто важливим, щоб їм поступитися.
Тому звертаємося до учасників Парламентських слухань з проханням підтримати нашу пропозицію провести слухання з проблеми забезпечення ЕМС РЕЗ воєнного призначення (в тому числі, щодо законодавчого забезпечення) на Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони (термін – друге півріччя 2012 року).
Але норми права вимагають дати слово і іншій стороні. Тому ми просимо Міністерство оброни та Генеральний штаб дати свою оцінку стану забезпечення ЕМС (чи хоча б дати відповіді на запитання по наданим вище п’ятьом обставинам):
– чи були звернення державних органів України до Росії чи СНД щодо витребування необхідної для забезпечення ЕМС інформації про РЕЗ військового призначення, що стоять на озброєнні Збройних Сил України? Якщо ні, просимо пояснити, чому Міністерство оборони України та Генштаб ЗС України за 20 років незалежності не спромоглися це зробити (хоча б доповісти про наявність такої важливої проблеми керівництву держави)?
– чи був складений перелік нормативних актів кол. СРСР в сфері ЕМС, кім він затверджений, де зберігаються ці документи на цей час? І чому Міноборони та Генштаб пишуть, що їм невідомі вищезазначені Угода та Рішення, і не вважають нормативні акти (включно накази Міністра оборони кол. СРСР та Рішення ВПК при Президії РМ кол. СРСР) діючими? Невже ці документи в незалежній Україні знищили “установленным порядком”?
– коли будуть відпрацьовані та подані на затвердження Президенту України зміни до Положень про Міноборони та Генштаб, що випливають з норм Закону України “Про радіочастотний ресурс України”? Чи передбачається внесення змін до цього Закону, а також до законопроекту “Про виробництво військової техніки” в частині визначення повноважень Міноборони і Генштабу при створенні радіоелектронного озброєння?
– чи існував в Збройних Силах (чи хоча б існує тепер) нормативний акт, який визначає порядок організації демонстраційних польотів з визначенням органу управління (військової посадової особи), яка має обов’язок звернутися до Міністерства оборони та Генштабу з питання ЕМС? І чи дійсно без таких звернень неможливо організувати належну роботу?
– коли методики розрахунків електромагнітної сумісності, що використовуються в Збройних Силах, відповідно до норми п. 1 ст. 41 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” будуть нарешті подані на затвердження центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку?

Далі хочеться процитувати цікавий виступ на проведеній Спілкою офіцерів України науково-практичній конференції “20 років СОУ” спілчанина полковника П.О. Лисенка на тему «Роль СОУ у висвітленні проблем безпеки та оборони засобами масової інформації», текст якого розміщений на порталі //portal.uoun.org/ офіційного Інтернет-представництва ВГО Спілки офіцерів України. Виходячи з реалій сьогодення він назвав інформаційне забезпечення основним видом забезпечення статутної діяльності Спілки щодо висвітлення і подолання проблем в сфері безпеки і оборони України, а “основною зброєю” всього українського громадянського суспільства – ЗМІ та інформаційні технології (ІТ).
Вже декілька років продовжуються наші звернення до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з вимогами покласти край негараздам в сфері ЕМС та усунути від громадян України (від її Президента до пересічних людей) загрозу їх конституційним правам. Надані відповіді свідчать лише про низьку кваліфікацію та недостатню відповідальність військових посадовців, що викликає зростання впевненості в невідворотності нових катастроф на кшалт Скнилівської трагедії.
Настав час застосувати Інтернет як “основну зброю”. За згодою керівництва Спілки і її Інтернет -представництва гарантуємо опублікувати на сайті СОУ для ознайомлення всіма зацікавленими особами оцінку нинішнім керівництвом Збройних Сил України таких фактів, що характеризують стан справ у сфері ЕМС, в тому числі, можливості техногенних катастроф.
Не можна обійти увагою таке питання. Єдина людина, яка відбуває на сьогодні покарання (позбавлена волі) за причасність до Скнилівської трагедії, є пілот літака Су-27 льотчик – випробувач першого класу Володимир Анатолійович Топонар. Але суд не досліджував питання забезпечення ЕМС на аеродромі, тому є підстави вважати вирок несправедливим. Досі провести експертизу дії численних наземних джерел випромінювання на бортові системи літака неможливо, оскільки в Україні немає повного комплекту належних даних про РЕЗ військового призначення. Тому ми закликаємо учасників слухань: народних депутатів України, громадських діячів, посадовців, вчених висловитися на підтримку громадського руху за помилування Володимира Анатолійовича Топонаря.

Голова Спілки офіцерів України
народний депутат України II скликання
полковник В.О. Білоус,
магістр державного управління

Член СОУ полковник у відставці Г.Г. Чепкий,
кандидат технічних наук, старший науковий співробітник